Відсторонення від роботи у зв’язку з відкриттям кримінального провадження

Відсторонення працівників від роботи є поширеним явищем серед роботодавців, однак не завжди таке відсторонення відповідає вимогам закону.

Право на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується є одним з основоположних, оскільки закріплено у статті 43 Конституції України.

Підстави відсторонення закріпленні у статті 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи роботодавцем, а саме:

• поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
• в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначених Законом України “Про правовий режим воєнного стану”.

Інші випадки відсторонення від посади передбачені зокрема Кримінальним процесуальним кодексом України.

Так, статтею 154 Кримінального процесуального кодексу України передбачена можливість відсторонення від посади особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Також деталізовано, що відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 КПК України.

Тобто, відсторонити особу у зв’язку з підозрою або обвинуваченням може лише суддя чи слідчий суддя залежно від стадії досудового розслідування. Підставою для такого відсторонення буде відповідна ухвала прийнята в порядку частини другої статті 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Так у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 210/3278/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду  зазначав про те, що оскільки у матеріалах справи немає відомостей про те, що  позивач є особою, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, не ухвалювалося відповідне рішення у порядку статті 154 КПК України щодо нього не ухвалювалося та позивач у кримінальному провадженні мав процесуальний статус свідка, то наказ про відсторонення позивача від роботи винесений відповідачем без законних на те підстав. Також зазначив, що незаконні дії відповідача призвели до порушення конституційного права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок відшкодувати йому середній заробіток.

Отже, звільнення особи  у зв’язку з проведенням органами досудового розслідування слідчих дій, без наявності у такої особи процесуального статусу підозрюваної чи обвинуваченої особи, та без ухвали слідчого судді чи суду про таке відсторонення є незаконним.