Однією з основних проблем звільнення з військової служби за сімейними обставинами була відсутність чіткого алгоритму отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.
28.04.2025 затверджено Наказ Міністерства оборони України № 274 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (надалі – Наказ № 274).
Зазначеним Наказом внесено зміни, зокрема, що стосуються порядку звільнення військовослужбовців та отримання Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця.
Так п. 14.30 Наказу № 274 передбачає наступний порядок звільнення з військової служби під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інших поважних причин, а саме:
– наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати (абз. 12 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»);
– необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім’ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім’ї, які здійснюють постійний догляд (абз. 14 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»);
– необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абз. 15 п. 2 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»);
– необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»);
– необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім’ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
І. Військовослужбовець подає рапорт з документами, що підтверджують право на звільнення
Військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім’я командира (начальника) військової частини або керівника ТЦК та СП за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції, за наявності підстав для звільнення з військової служби через
Акцентуємо увагу, на тому, що рапорт має подаватися, саме у формі визначеній у додатку 22 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення, або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Вичерпний перелік, документів що підтверджує право на звільнення у кожному випадку, зазначений в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
ІІ. Командир (начальник) військової частини надсилає запит на перевірку його сімейного стану
Після подання військовослужбовцем рапорту, командир (начальник) військової частини зобов’язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до ТЦК та СП, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
ІІІ. Керівник ТЦК та СП, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
ІV. Комісія проводить перевірку та за її результатами складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця та протягом 5 днів надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця повинен бути складений за формою, визначеною у додатку 23 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Тобто Наказом № 274 врегульовано порядок отримання Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, що повинно на практиці спростити процес звільнення з військової служби.
З урахуванням особливостей конкретних обставин та підстав для звільнення, визначення чіткого алгоритму дій, необхідно звертатися за правничою допомогою, адвокати АО «Стеллар партнерс» зроблять якісний аналіз та нададуть консультацію з правового питання.
В умовах воєнного стану особливо актуальним є питання захисту прав сімей рідні яких пропали безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, в тому числі зниклих безвісти військовослужбовців під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини.
Встановлення такого факту є ключовим та передумовою в можливості отримання низки виплат.
Одним з етапів є звернення до суду із заявою про оголошення особи, яка пропала безвісти, померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою:
– після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
– не раніше шести місяців, у деяких випадках з урахуванням конкретних обставин. Одним з найчастіших випадків оголошення особи померлою після спливу саме шестимісячного строку є оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини.
Наразі ж відповідно до судової практики, зокрема Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців:
– від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи
– від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.
Перелік зон бойових дій визначається відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376.
Разом з тим, 27.01.2025 за № 12451 зареєстровано проект Закону про внесення змін до частини другої статті 46 Цивільного кодексу України щодо визначення строків оголошення судом померлою фізичної особи, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом (надалі – Законопроект № 12451).
Відповідно до Законопроекту № 12451 з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше спливу шести місяців від настання обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель.
Тобто після прийняття Законопроекту № 12451 обрахунок шестимісячного строку не буде залежати від дати закінчення активних бойових дій на території, де особа ймовірно загинула, а буде залежати виключно від дати настання обставин, які загрожували особі смертю або дають підставу припускати її загибель.
Отже, наразі суд може оголосити особу померлою у деяких випадках після спливу шестимісячного строку, який обраховується:
– або з моменту закінчення активних бойових дій на конкретній території,
– або з дати події, яка є наслідком воєнних дій та ймовірно могла спричинити смерть, проте сталася не на території ведення активних дій.
У випадку ж прийняття законопроекту № 12451 від 27 січня 2025 року, суд зможе оголошувати особу померлою після спливу шестимісячного строку, який обраховуватиметься виключно від дати настання обставин, які загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель.
Наша команда адвокатів надає консультації та правничі послуги сім’ям осіб, які зникли безвісти, за більш детальною інформацією звертайтеся за контактами вказаними на сайті.
Зміни щодо Критеріїв та Порядку визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (надалі також – критично важливими) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі – Критерії та порядок) внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1332 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час” (надалі також Постанова – № 1332) та Постановою Кабінетом Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1362 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 і від 22 листопада 2024 р. № 1332 (надалі також -Постанова № 1362).
По-перше, слід зазначити, що строк дії рішень щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на дату набрання чинності постановою № 1332, але строк дії яких закінчувався 30 листопада 2024 р. (включно), продовжено до 31 грудня 2024 року.
Разом з тим, рішення щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на 1 грудня 2024 р., зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року.
По-друге, як і раніше, підставою для прийняття рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими, окрім деяких винятків, є відповідність трьом або більше критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.
Самі критеріїв передбачаються наступні зміни:
Відтепер окрім відсутності заборгованості зі сплати ЄСВ необхідна відсутність заборгованостей також зі сплати податків до державного і місцевих бюджетів. Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є:
– довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи,
– або витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, засвідченим керівником.
Відтепер:
Для державних і комунальних підприємств, установ і організацій цей критерій залишився без змін.
Для приватних підприємств, установ, організацій розмір нарахованої середньої ЗП за останній календарний квартал повинна становити не нижче за розмір 2,5 мінімальних заробітних плат по країні (20000 грн. за місяць). Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є довідка підприємства, установи, організації.
По-третє, виключено з переліку критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємств, установ та організацій:
– підприємства, установи та організації протезно-ортопедичної галузі, що визначені Мінсоцполітики критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері соціального захисту населення, які безпосередньо здійснюють протезування/ортезування;
– банки державного сектору економіки, що визначені Мінфіном критично важливими для функціонування економіки в особливий період.
По-четверте, впроваджено здійснення моніторингу діяльності підприємств, установ, організацій за звітний податковий період органом, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливим.
По-п’яте, встановлено можливість скасування статусу «критично важливого» у випадку недотримання абз. 3 п. 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі також – Порядок №76), яким встановлено, що розміром нарахованої ЗП заброньованого працівника повинен бути не нижче 2,5 мінімальних ЗП (тобто не нижче 20000 грн).
По-шосте, встановлено неможливість визнання «критично важливим» у випадку невиконанням вимоги про розмір нарахованої ЗП заброньованим особам, якщо було прийнято рішення про його скасування, протягом 6 місяців з моменту прийняття рішення про скасування такого статусу.
Тобто, зміни внесені до Критеріїв та порядку передбачають:
У всьому іншому Критерій та порядок залишається без змін.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Пратнерс.
19.12.2024 прийнято Закону про внесення змін до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (надалі також – Закон) щодо компенсації знищеного чи пошкодженого майна, що знаходиться на територіях ведення активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Вказаними змінами передбачена можливість подати заяву про надання компенсації у разі розташування об’єкту нерухомого майна на територіях ведення активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Процедура та перелік документів згідно з цією статтею буде аналогічним іншим об’єктам та передбачені статтею 4 Закону, окрім вимоги надати документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об’єкта нерухомого майна до/після знищення/пошкодження згідно з пунктом 7 частини сьомої цієї статті.
Так, для отримання компенсації за пошкоджене або знищене житло на тимчасово окупованих територіях або територіях ведення активних бойових дій потрібно буде звернутися із Заявою про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна (надалі – Заява) до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна на відповідній території:
1) в електронній формі – засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) у паперовій формі – через ЦНАП, орган соціального захисту населення або нотаріуса.
Звертаємо увагу, що подати можна буде будь-де незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) отримувача компенсації або місця розташування знищеного об’єкта нерухомого майна.
До Заяви долучити засвідчені:
1) щодо знищених квартир, інших житлових приміщень в будівлі, будинків садибного типу, садових та дачних будинки, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об’єкта нерухомого майна, – копія документа, що підтверджує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об’єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
2) щодо знищеного об’єкта будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт, у разі якщо отримувачем компенсації є замовник будівництва, – копія документа, що підтверджує право на виконання будівельних робіт (за наявності), у разі якщо в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про право на виконання будівельних робіт;
3) щодо знищеного об’єкта будівництва, (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт, складових частин об’єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об’єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; у разі якщо отримувачем компенсації є особа, відмінна від замовника будівництва:
а) копія договору або іншого документа, що підтверджує придбання неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об’єкт, – у разі подання заяви власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об’єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об’єкт відповідно до Закону України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”;
б) копія договору або іншого документа, що підтверджує інвестування/фінансування будівництва об’єкта, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об’єкт, – у разі подання заяви особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об’єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”;
4) щодо знищеного об’єкта нерухомого майна членів житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили об’єкт нерухомого майна, але не оформили право власності на нього, – копія документа, що підтверджує, що громадянин України є членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу та викупив такий об’єкт, сплативши за нього повну вартість;
5) копія свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна – у разі подання заяви спадкоємцем особи, яка може бути отримувачем компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна.
6) копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна, – у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна.
При цьому, фізичний огляд об’єктів нерухомого майна не буде проводитися.
Також передбачено, що пошкоджені об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, прирівнюються до знищених об’єктів нерухомого майна і на них поширюються правила, визначені статтю 8 цього Закону.
Тобто компенсація за такі пошкодженні об’єкти нерухомого майна буде здійснюватися як за знищенні.
Водночас, під час заповнення заяви за пошкодженні об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, особа, яка має право на компенсацію за пошкоджене чи знищене нерухоме майно, відмовляється від права власності на таке майно на користь держави, шляхом вчинення дій, які свідчать про її відмову від права власності.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
22 жовтня 2024 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2024 р. № 1204 «Про внесення зміни до Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період».
Цими змінами Кабінет Міністрів України надав можливість органу, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (надалі – критично важливі), проводити перевірки у разі потреби відповідності підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими, критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, протягом їх діяльності з дати прийняття рішення про визначення їх критично важливими.
За наслідками проведення такої перевірки орган, який проводив цю перевірку приймати одне з наступних рішень:
– про невідповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, а також скасовує їх статус критично важливих;
– про відповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, і визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Копію рішення, прийнятого за результатами перевірки, орган, який проводив перевірку, в одноденний строк з дня його прийняття надсилає Мінекономіки, Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони) та Мінцифри.
Разом з тим, відповідно до п. 13 Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану надана відстрочка підлягає анулюванню, зокрема у разі позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливим.
Тобто у випадку проведення перевірки та скасування статусу критично важливого, бронювання працівників підлягатиме анулюванню.
Отже, цими змінами надано можливість у будь-який час за наявності відповідних підстав скасувати статус критично важливого підприємства, установи, організації, наслідком якого буде анулювання бронювання працівників.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах підчас дії воєнного стану, зокрема у наступних випадках:
– необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
– необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я.
Для звільнення з військової служби військовослужбовцю з зазначених вище підстав необхідно подати рапорт до якого долучити документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зазначені у п.п. 22 п. 5 Додатоку 19
до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII), а саме:
– документ, що підтверджує родинні зв’язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
– один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, АБО копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, АБО копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, АБО довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
– документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки .
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
7 вересня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Цим Законом передбачається можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених статтями 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби) та 408 (дезертирство) Кримінального кодексу України.
Таке звільнення відтепер можливе за дотримання наступних двох умов:
– особа під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України;
– особа добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби;
– наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Тобто фактично, саме на командира (начальника) військової частини (установи) перекладається прийняття рішення про те, чи зможе така особа продовжити проходження військової служби, адже Законом не передбачено переліку підстав за яких він може відмовитися від підписання такої згоди.
Якщо суд закриє кримінальне провадження та прийме рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого, то він також своєю ухвалою зобов’язує після набрання нею законної сили:
– невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі;
– звільнену особу, не пізніше 72 годин, зобов’язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, з одного боку, цей Закон має на меті встановлення правових гарантій та механізмів повернення та продовження військової служби військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину або місце несення служби, але повернулися та висловили готовність належним чином виконувати свій військовий обов’язок. З іншого боку, законодавець надає командиру (начальнику) військової частини (установи) можливість самостійно оцінювати можливість конкретною особою продовження проходження військової служби.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
10 вересня 2024 року постановою КМУ № 1041 затверджено «Порядок надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях».
Кому надається?
Військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним, добровольця Сил ТрО) ЗСУ, Нацгвардії України, ДПСУ, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовця МВС України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, ДСНС, Державної пенітенціарної служби України, особам рядового і начальницького складу ДБР, особи начальницького складу НАБУ, особАМ, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.
Підставою для автоматичного надання статусу УБД є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, зокрема інформації про виконання бойового (службового, спеціального) завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територія.
Порядок набуття
Уповноважена особа військової частини має у 5-денний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях вносити відомості до Реєстру.
Якщо відомості неможливо внести до Реєтру, то у цей же строк уповноважена особа військової частини подає відомості до уповноваженої особи комісії (уповноваженого підрозділу), які зобов’язані внести їх до Реєстру в п’ятиденний строк з дня отримання.
Повідомлення про набуття статусу учасника бойових дій надсилається засобами Реєстру:
– особі, яка набула статусу учасника бойових дій (за наявності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи);
– користувачу електронного кабінету для подальшого інформування про це особи, яка набула статусу учасника бойових дій (у разі відсутності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи).
Підтвердження статусу УБД
Особи, які набули статусу учасника бойових дій в автоматичному режимі мають право отримати витяг із Реєстру.
За бажанням особи їй також видається посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій».
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
16 серпня 2024 Кабінет Міністрів України Постановою № 960 вніс зміни щодо Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зазначені зміни стосуються регулювання порядку оформлення відстрочки, з підстав передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі також – Закон).
Не виключенням стала, зокрема, підстава передбачена п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України, а саме – для осіб, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду.
Відтепер у цій заяві повинні поставити відповідну відмітку військовозобов’язані зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону, про відсутність інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір’ю дружини (чоловіка).
Військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю, не зазначають у цій заяві, інформацію про інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Відтепер різниться перелік документів для осіб, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю та для особі, які зайняті постійним доглядом за батьком чи матір’ю дружини (чоловіка).
Для особи, яка потребує постійного догляду:
— довідка до акта огляду МСЕК за формою, затвердженою МОЗ, або ЛКК закладу охорони здоров’я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю:
— документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір’ю дружини (чоловіка),
— документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка),
— документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім’ї (висновок МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я про потребу іншого працездатного члена сім’ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім’ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим),
– документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Військовозобов’язані, які не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, для розгляду питання надання їм відстрочки звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім’я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у п. 9 ч.1 ст. 23 Закону, за якою здійснюється догляд.
У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов’язаного, який здійснює постійний догляд та про особу, за якою здійснюється постійний догляд:
До цієї Заяви також додаються документи аналогічні тим, які подаються з Заявою для отримання відстрочки (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8)).
Заява розглядається комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду протягом 10 календарних днів з дати її подання.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов’язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Відмітимо, що форму акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду також змінено.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Підставами для отримання такої допомоги є:
– внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби;
– внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби;
– встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин;
– отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва),
-захворювання під час виконання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності,
– отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Розмір одноразової грошової допомоги, у випадку часткової втрати працездатності (при встановлені ступеня втрати працездатності вперше в 2024 році)
Виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється МСЕК, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму:
– Максимальний розмір – 211 960 грн, у випадку 100% втрати працездатності), в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, – військовослужбовцю.
Розмір одноразової грошової допомоги, у випадку встановлення інвалідності внаслідок поранення або внаслідок захворювання, які пов’язані з виконанням ним обов’язків військової служби (при встановлені інвалідності в 2024 році):
– 1211200 грн. – при встановлені І-групи інвалідності;
– 908400 грн. – при встановлені ІІ-групи інвалідності;
– 757 000 грн. – при встановлені ІІІ-групи інвалідності.
Розмір одноразової грошової допомоги, у випадку встановлення інвалідності в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або особі (при встановлені інвалідності в 2024 році):
Порядок отримання:
Для отримання такої допомоги відповідно до п. 21. від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», військовослужбовець повинен подати уповноваженому органу у паперовій або електронній формі такі документи:
– заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
– завірену копію довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв’язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
– постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
– документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
– документа, що посвідчує особу, якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, до якого внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені),
– копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
– РНОКПП (крім іноземців та осіб без громадянства) (у випадку відмови від отримання РНОКПП, – копію сторінки паспорта відповідною відміткою).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги, особа, якій виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають додатково копію відповідного рішення суду, засвідченого у встановленому порядку.
Документи повинні бути протягом 15-днів з дня їх реєстрації розглянуті керівником уповноваженого органу та передані розпорядникові бюджетних коштів.
Розпорядник бюджетних коштів має їх розглянути протягом 3-х місяців та прийняти рішення або про призначення або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.