Постановою від 17 травня 2024 р. N 566 «Деякі питання протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет» було введено обмеження на розповсюдження реклами:
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2024 року N 583 деталізовано, що такі обмеження стосуються усіх форм реклами та полягають у забороні її розповсюдження.
Також Постановою N 566 передбачено, що організатори азартних ігор в Інтернеті:
Передбачено блокування доменних імен веб-сайтів, з використанням яких організовуються, проводяться азартні ігри чи надається доступ до них без відповідної ліцензії, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку, за участю національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України, за поданням Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у десятиденний строк з дня отримання такого подання.
Такі обмеження щодо реклами та проведення азартних ігор будуть діяти або ж до набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей, або ж до закінчення дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
За консультацією звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.
07 травня 2024 року зареєстровано «Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності добросовісного набувача» №11233 від 06.05.2024.
Цим Законопроектом передбачається, що окрім уже встановленої неможливості витребування майна, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень та було продане добросовісному набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, також не можна буде витребувати від добросовісного набувача майно, якщо:
1) з дати проведення реєстрації права власності першого набувача на державне або комунально нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло більше 5 років.
2) з дати передачі першому набувачеві у власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше 5 років.
Зміна власника майна (першого та подальших набувачів) у таких випадках, не змінюватиме порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування такого майна.
На даний час в чинній редакції Цивільного кодексу України передбачається можливість витребування безвідплатно набутого майна у будь-якої особи, яка не мала права його відчужувати, та у всіх випадках, проте у випадку прийняття Законопроекту ця норма буде поширюватися лише на майно отримане від осіб приватного права.
Витребувати майно від добросовісного позивача, якщо воно було отримано від органів державної влади чи місцевого самоврядування, як за відплатним так і за безвідплатним правочином, власник матиме право лише у встановлених випадках, а саме якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому дії органу державної влади або місцевого самоврядування щодо розпорядження майном презюмуватимуться як правомірні та перший набувач (добросовісний набувач) не зобов’язаний буде вчиняти будь-яких дій щодо перевірки дотримання таким органом процедур щодо погодження або схвалення правочинів іншими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Такі положення мають застосовуватися до цивільних відносин, що виникли, починаючи з 1 грудня 1991 року.
За більш детальною інформацією щодо судового захисту можна звернутись до адвокатів Стеллар Партнерс.
Керуючий партнер Стеллар Партнерс Святослав Святюк та партнер-зпівзасновник Олександр Ігнатенко надали коментар 24 каналу щодо викликів з якими зіштовхується агробізнес в сучасних умовах в питаннях страхуванням аграрних ризиків.
– Які основні страхові ризики для аграрного сектору нині існують в Україні?
В складних економічних умовах, запорукою успішного бізнесу є визначення ризиків, які можуть вплинути на його розвиток.
Після визначення основних векторів ризиків, необхідно пропрацювати механізми їх мінімізації.
Одним з дієвих механізмів мінімізації негативних наслідків для бізнесу є страхування.
Проте, виникає питання, що підпадає під страхові ризики в аграрному секторі.
Умовно, на практиці, під час укладення страхових угод, ризики поділяють на два напрямки: зовнішні та внутрішні.
У свою чергу, внутрішні страхові ризики можна поділити на дві підгрупи: ті, що виникають з огляду на специфіку агровиробництва та природніх умов і на ті, що залежать від воєнних дій.
Адже, збереження посівів, врожаю, техніки від обстрілів, дотримання строків по контрактах залежать не тільки від сталих загальних умов, а й від проведення воєнних дій в Україні.
На практиці, предметом страхових угод є: виробничі ризики, кредитні ризики, транспортні ризики, ризики збереження агропродукції тощо.
– Чи належить до страхових ризиків крадіжка українського зерна з окупованих територій Росією? Порівняно з минулими 2 роками, наскільки ця проблема залишається актуальною?
Дана проблема була досить актуальною в перший рік повномасштабного вторгнення, коли аграрії несли колосальні збитки з огляду на окупацію територій, на який розташовані посіви та урожай.
Проте, з огляду на природній цикл, посіви, урожай, зерно, яке знаходиться на тимчасово окупованих територіях не підпадає під страхові ризики, адже, за загальним правилом, ведення бізнесу на тимчасово окупованих територіях забороняється.
Страхові компанії не мають права страхувати посіви, урожай тощо які знаходяться на тимчасово окупованих територіях.
Проте, дієвим механізмом відшкодування витрат з огляду на знищення посівів, зерна, заволодіння ним невстановленими особами з огляду на окупацію є пред’явлення до суду позову про стягнення збитків.
Даний механізм є досить дієвим і ефективним.
– Хто не має права скористатися державним страхуванням агроризиків?
В Україні діє Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який регулює це питання.
Державним страхуванням агроризиків можуть скористатись суб’єкти господарювання, які ведуть свій бізнес в Україні, за виключенням тимчасово окупованих територій.
– Приватне та державне страхування: в чому відмінності та що вигідніше оформити?
Особливістю державного страхування аграрних ризиків є їх можливе покриття за рахунок коштів з державного бюджету.
Державні страхові програми, в порівнянні з приватними, мають більш жорсті умови та поширюються на визначені Законом України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» страхові випадки.
Натомість, приватне страхування, умови страхового договору є вільними.
Сторони на власний розсуд можуть погодити умови страхування, які прописати в угодах.
Також, державне страхування має обмеження щодо відсотку відшкодування по страховому платежу – не більше 60 відсотків.
Натомість, приватне страхування, є вільним відносно будь-яких відсоткових обмежень.
– Лише страховики з ліцензією можуть надавати послуги страхування з державною підтримкою. Таку ліцензію має лише 1 компанія. Чому так сталося? (Отримати таку ліцензію важко чи страхові компанії просто не хочуть її мати?)
Дійсно, згідно інформації, розміщеної на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України лише одна компанія має право на ведення господарської діяльності з надання послуг за державною підтримкою страхування агроризиків.
На це впливає сукупність факторів: як умови держави з залучення страхових компаній до такого виду страхування так і наявність бюджетних коштів з виплати у разі настання страхового випадку.
Страховим компаніям більш вигідно надавати послуги з приватного страхування агроризиків, ніж приймати участь в правовідносинах з державного страхування.
Можливо, це пов’язано з надмірним регулюванням цього питання та відсутністю очевидного зиску для учасників страхового ринку.
– Держава виплачує 60% від суми страхового платежу у якості компенсації за агроризик. У приватних компаніях цей відсоток відрізняється?
В цьому і є особливість приватного страхування – вільні умови договору.
Під час укладення страхової угоди з приватною компанією можна, на власний розсуд врегулювати сприйнятливі умови для обох сторін та визначити відсоток страхового платежу, порядок його сплати.
– Оплата за страхування здійснюється 1 раз чи це регулярні платежі у вигляді певного відсотку від прибутку?
Знову ж таки, все залежить від умов договору. На стадії укладення страхової угоди можливо погодити і порядок платежів, їх сплати.
Приватні страхові компанії розуміють реалії бізнесу та йдуть на поступки під час укладення з аграріями відповідних страхових угод.
– В якому обсязі враховуються аграрні ризики при укладанні страхового договору? Тобто, чи страхується компанія лише за одним\декількома ризиками, чи в угоду вносять усі можливі ризики? (Можливо існують обидва варіанти на вибір?)
На практиці може бути як один страховий договір, який охоплює всі можливі страхові ризики, так і договір, умови якого розраховані на конкретний випадок, наприклад страхування посівів чи урожаю.
Під час звернення за юридичною консультацією ми своїм клієнтам рекомендуємо в першу чергу визначитись з можливими ризиками, які можуть вплинути на їх бізнес.
Лише після попереднього визначення ризиків виникає доцільність оформлення страхової угоди для їх страхування.
Наприклад, якщо аграрій не займається зберіганням зерна, то не має сенсу страхувати ризики, пов’язані з зберіганням зерна.
Тому, ми радимо своїм клієнтам страхувати аграрні ризики, які теоретично можуть виникнути з огляду на характер та специфіку їх господарської діяльності.
– В якому випадку краще підписувати договір за одним конкретним агроризиком, а коли краще враховувати одразу декілька?
Все залежить від спрямованості бізнесу та його масштабів.
Якщо агробізнес лише набирає обороти та не включає в себе замкнутий цикл, то є сенс підписувати страховий договір, який включає лише один -два агроризики.
Якщо ж агробізнес має великі потужності, та являє собою не тільки агровиробництво, а наприклад і транспортування, переробку то є сенс підписувати страхову угоду , яка буде покривати всі агроризики з огляду на об’єми та специфіку бізнесу.
– На які моменти обов’язково треба звернути увагу при підписанні угоди на страхування? (наприклад трактування страхових ризиків тощо)
Кожний пункт страхового договору є важливим.
В першу чергу необхідно звертати увагу на страхові ризики, які прописані в угоді та що відноситься до страхового випадку.
Необхідно також звертати на процедуру підтвердження страхового випадку, та порядок виплати.
Важливо також звертати увагу, за яких умов страхова виплата не виплачується.
– Які проблеми зі страхуванням аграрних ризиків нині існують?
Аграрні ризики, які і будь-який ризик має свою проблематику. Це і воєнні дії, і стан економіки та поведінка учасників ринку, тиск державних органів тощо.
Наприклад, досить актуальною проблемою є блокування кордону, що унеможливлює дотримання контрактів агровиробниками.
Проблеми зі страхуванням виникають як на стадії укладення угод так і на стадії їх виконання.
Є проблеми, які можна вирішити шляхом переговорів, а є такі, що вирішуються виключно в судовому порядку.
– Якщо компанія оформила страховку, але протягом своєї діяльності вона не знадобилася, чи можна її відкликати та повернути гроші? Наприклад, якщо бізнес скоро припинить існувати або його продають іншому власнику?
Все залежить від умов страхової угоди.
На стадії укладення договору з страховою компанією завжди можна обговорити умови як страхових платежів так і страхового відшкодування.
Ми завжди рекомендуємо нашим клієнтам детально вчитуватись в страхові угоди на стадії їх підписання та пропонувати свої пропозиції.
– “Аграрії готові на власний ризик працювати після розмінування територій, але їх не хочуть кредитувати фінансові і лізингові інституції”, – написали на Урядовому порталі. Чому інституції не хочуть кредитувати таких аграріїв? Яким чином страхування ризиків може допомогти у такій ситуації?
Заміновані території, їх подальше розмінування збільшують ризик настання страхового випадку.
Якщо наприклад, аграрій взяв в лізинг техніку, а вона буде пошкоджена під час робіт на полі, то це додаткові ризики для лізингодавця.
Тому, банки та фінансові установи перестраховуються та не хочуть кредитувати агровиробників з огляду на вказані ризики.
Проте, якщо під час переговорного процесу запропонувати банку можливість застрахувати лізингове майно від таких ризиків, банк, здебільшого йде на поступки аграріям та укладає лізингові договори.
Посилання на статтю: https://24tv.ua/business/strahuvannya-agrorizikiv-yak-otrimati-kompensatsiyu-za-zipsovaniy_n2540186
Право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця встановлене Законом України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Порядок виплати такої допомоги врегульований Постановою Кабміну від 25 грудня 2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У випадку загибелі військовослужбовця вказаними нормативними актами визначено наступні обставини за яких здійснюється виплата такої допомоги:
1) (загибелі) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби;
2) військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов’язаних із проходженням військової служби;
3) (загибелі) військовозобов’язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста.
Також передбачено й умови виплати такої допомоги у випадку поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста.
Однак законодавець також передбачив підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Так, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Також не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили
Колегія суддів у Постанові Верховного суду від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21 сформулювала правовий висновок про те, що законодавством передбачено обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця або втрата ним працездатності є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.
Отже, право на одноразову грошову допомогу не є безумовним та передбачає ряд виключень.
За консультацією звертайтеся до юристів Стеллар Партнерс.
На розгляді Верховної Ради України перебуває проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства».
Як зазначають адвокати Стеллар Партнерс, цим Законопроектом передбачено введення такого поняття як платник податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства та формування відповідного переліку.
Так, передбачено, що для отримання «статусу» та включення до одноіменного переліку, необхідно, дотримання одночасно наступних умов ФОП та юридичними особами:
а) відсутність податкового боргу та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або загальна сума податкового боргу та/або боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
б) відсутність за результатами документальних перевірок платника податків неузгоджених податкових (грошових) зобов’язань за податковими повідомленнями рішеннями, за якими сума грошових зобов’язань або зменшення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування, перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
в) відсутність допущених платником податків факті порушення податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу;
г) відсутність винесених щодо платника податку податкових повідомлень-рішень про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів протягом року;
ґ) відсутність прийнятого щодо платника податків рішення про його відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу;
д) відсутність прийнятого щодо платника податків рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у порядку, встановленому Законом України “Про санкції”;
е) відповідність критеріям, визначеним у підпункті 69.41.2 цього підпункту залежно від обраної системи оподаткування.
Платник податків, який відповідає зазначеним вимогам, підлягає включенню до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства.
Формувати такий Перелік буде Державна податкова служба, а інформація про його включення буде надсилатися платнику податків електронному кабінеті.
Включення до такого Переліку передбачає надання ряду переваг для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства , зокрема:
а) щодо них не проводяться документальні перевірки, крім документальних позапланових перевірок:
б) строк для камеральної та документальної перевірок, зазначених у підпунктах 200.10 і 200.11 статті 200 цього Кодексу, становить 5 календарних днів для кожного виду перевірки;
в) індивідуальні податкові консультації надаються протягом 5 календарних днів, що настають за днем отримання звернення контролюючим органом;
г) закріплення за платником податків посадової ДПС, яка буде особою, відповідальною за взаємодію з платником податків (комплаєнс-менеджер);
ґ) платник податків на свій запит у п’ятиденний строк має право отримати відомості про наявну у контролюючого органу податкову інформацію, яка може свідчити про податкові ризики у діяльності платника податків, а також консультацію щодо усунення таких ризиків.
Тобто передбачено звільнення від проведення деяких видів документальних перевірок та зменшення строку для документальних перевірок, а також надання консультаційних послуг.
За консультацією звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.
Велика Палата Верховного Суду, в Постанові за 29.02.2024 по справі № 580/4531/23 остаточно розмежувала підсудність спорів за позовом податкової, предметом якого є вимоги про визнання недійсним договору.
Податкова звертаючись до адміністративного суду з позовом визначила, що правовою підставою позову є порушення статей 203, 215, 228 ЦК України з огляду на те, що оспорюваний договір укладений без наміру його виконання, а складені на його підставі документи були використані виключно в податковому обліку з метою заниження сум податкових зобов`язань.
Адміністративний суд відмовив у відкритті провадження по справі, вказавши, що це спір підсудний господарському судочинству.
Висновок адміністративного суду підтримала Велика Палата Верховного Суду.
Верховний Суд виснував, що за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.
Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.
У разі, якщо суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом, то такий спір не підсудний адміністративному суду.
За більш детальною інформацією щодо підсудності спорів, захисту в суді прав, оскарження дій податкової, звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.
Понад 2 роки широкомасштабних воєнних дій досить негативно та відчутно вплинули на фінансову спроможність малого бізнесу.
Проте, бізнес не зупинився та всіляко намагається відновлюватись та розширюватись.
Досить цікавим напрямком для бізнесу, відкриття своєї справи є можливість залучення грантової допомоги.
На даний час діють як урядові програми, такі як «Дія. Грант на власну справу» так і неурядові програми.
Юристи Стеллар Партнерс роз’яснюють на що в першу чергу необхідно звернути увагу для того щоб участь в грантових програмах була успішною.
По-перше, необхідно визначитись з метою, на яку потрібен гран: це новий бізнес, напрямок в бізнесі чи збільшення об’ємів вже наявного бізнесу.
По-друге, необхідно визначитись з грантовою програмою, та умовами участі в неї. Тобто, поверхневий аналіз, чи вона вам підходить та чи ви можете бути її учасником.
По-третє, необхідно вірно, згідно умов заповнити заявку та надати відповідні документи, які вимагаються організаторами.
Також необхідно звернути увагу, що якщо грантова допомога міжнародна, то вимогою оформлення документів може бути англійська мова.
По-четверте, майже всі грантові програми потребують розроблення бізнес плану. Цей етап досить важливий. Необхідно якісно пропрацювати всі напрямки, детально визначитись, куди підуть грантові кошти та як вони покращать розвиток вже існуючого бізнесу чи створення нового. Також, досить важливим є визначення у бізнес плані видатків бізнесу, таких як оренда, заробітна плата, податки тощо.
По-п’яте, якщо бізнес план є влучним і вас запросили, наприклад на зустріч щодо обговорення деталей грантової допомоги, необхідно досить ретельно підготовитись до неї, в тому числі пропрацювати юридичні питання.
Юридичне оформлення договору, його істотні умови, права та обов’язки сторін є досить важливими, тому потребують попереднього правового аналізу.
По-шосте, після отримання грантової допомоги необхідно досить ретельно приділяти увагу її використанню, тобто, щоб кошти йшли за призначенням.
Дотримання даного алгоритму надасть змогу покращити свої бізнес результати та досягти бажаного результату.
У разі виникнення додаткових юридичних питань що супроводу отримання грантової допомоги, складання документів, договорів, рекомендуємо звернутись до адвокатів Стеллар Партнерс.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі – Закон України № 1058-IV).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, – незалежно від тривалості страхового стажу.
При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім`ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Таким чином, стаття 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого чи безвісно відсутнього годувальника, які були на його утриманні.
Зазначена стаття визначає умови, за яких членам сім`ї, зазначеним в її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним.
Вони не містять вимог, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-то спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.
Відмова у призначенні (перерахунку) пенсії повинна свідчити про відсутність у особи відповідного права, бути остаточною на час розгляду відповідного звернення компетентним органом.
Отже, у разі отримання відмови в перерахунку пенсії чи її призначення, в тому числі у зв’язку з втратою годувальника, таку відмову необхідно оскаржувати до суду.
В разі виникнення додаткових питань, звертайтеся за консультацією до юристів Стеллар Партнерс.
В умовах сьогодення бізнес, ринок страхових послуг та й аграрний сектор переживають не прості часи.
Керуючий партнер Стеллар Партнерс, адвокат Святослав Святюк надаючи коментар Liga Zakon виокремлює наступні тенденції розвитку страхування аграрних ризиків в Україні.
В першу чергу слід зазначити, що прогнозування ризиків через юридичний вектор є невід’ємною складовою побудови успішного бізнесу в Україні, тим більше останні декілька років.
Для більш ефективного та дієвого визначення специфіки страхування необхідно, з огляду на основну сферу діяльності, виокремити напрями, а вже потім підлаштовувати під них можливі моделі ризиків.
Так, аграрні ризики, в силу ведення бізнесу в умовах воєнного часу, окрім кліматичних, можуть бути як зовнішні такі і внутрішні.
Якщо з кліматичними ризиками, їх страхування все більш-менш зрозуміло, то от зовнішні та внутрішні аграрні ризики, їх специфіка страхування, потребують досить детального аналізу та, на думку Святослава Святюка, більш якісного врегулювання.
Не є секретом, що аграрне виробництво являє собою цілісний механізм, успішність діяльності якого залежить від багатьох факторів, як логістика, виконання контрагентами контрактів тощо.
Наприклад, чи буде аграрним ризиком в період посівної, затримка в поставлення палива постачальником – звісно що буде, адже не має палива – не має посівної, що впливає на подальші посіви та врожай.
Тому, аналіз кожного аграрного ризику, юридичний супровід в укладенні угод з врахуванням цих ризиків є досить важливим та вагомим в організації рентабельної господарської діяльності.
Юридична допомога в правильному та ефективному супроводі угод на страховому ринку аграрних ризиків є досить важливим елементом.
Так, аграрні ризики можуть стосуватись не тільки посівів та врожаю, а й збереження врожаю, збереження сільськогосподарської техніки від обстрілів, та інших наслідків воєнних дій.
Також, на даний час є досить актуальним та важливим такий напрям, як страхування аграрних ризиків щодо дотримання строків, кількості та якості експортування агропродукції.
Блокада кордону досить відчутно вплинула на збільшення аграрних ризиків по контрактах агропостачальників.
Перебування на кордоні, в блокаді агропродукції призводить до затримки в постачанні, що призводить до виникнення страхових випадків, та, як наслідок, до збільшення вартості страхових угод.
Святослав Святюк зазначає, що в силу специфіки міжнародного становища України, досить поширеним є юридичний супровід кейсів з експорту агропродукції через чорноморський коридор.
Агротрейдери, агровиробники зіштовхуються з ризиками не тільки щодо доставлення агропродукції замовникам, а й її зберіганні на будь-якому логістичному ланцюгу.
Це все впливає на стабільність страхового ринку, та негативно впливає на аграрний бізнес.
Є існування в Україні різних програм та компаній, які пропонують страхові послуги для сільськогосподарських підприємств.
Деякі з них надають можливість страхування як окремих ризиків, так і комплексних програм, що охоплюють кілька ризиків одночасно.
Певну роль в страхуванні аграрних ризиків відіграє державна підтримка.
Так, наразі в Україні діє Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який регулює це питання.
Зокрема, як вказує Святослав Святюк, на державну підтримку можуть розраховувати сільськогосподарські товаровиробники:
– щодо яких не порушено справ про банкрутство, яких не визнано банкрутами, що не перебувають на стадії ліквідації;
– які не мають на перше число місяця, в якому буде прийматися рішення щодо здійснення виплат, прострочену більш як шість місяців заборгованість з платежів, контроль за справленням яких покладено на органи ДПС;
– які не віднесені до юридичних або фізичних осіб, до яких застосовуються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), відповідними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, введеними в дію Указом Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції»;
– які уклали із страховиком, який має право на страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою (далі – уповноважений страховик), договір страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою (далі – договір страхування);
– які сплатили уповноваженому страховику страховий платіж (страхову премію) за договором страхування.
Проте, як відмічає адвокат Святослав Святюк, надавати послуги страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою можуть лише страховики, які отримали ліцензію.
Відмітимо, що на сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України в Переліку страховиків, які мають право на страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою розміщена лише одна компанія, що явно свідчить про наявність проблематики в розвитку цього інституту страхування.
Якщо ж звернутись до законодавства, то державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції полягає в наданні з державного бюджету сільськогосподарським товаровиробникам грошових коштів у вигляді відшкодування до 60 відсотків вартості страхового платежу (страхової премії), нарахованого за договорами страхування.
Хоча й Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.06.2023 за № 1285 «Про стандартизований страховий продукт для страхування майбутнього врожаю зернових сільськогосподарських культур з державною підтримкою від сільськогосподарських страхових ризиків на весняно-літній період вирощування» і визначаються основні істотні умови договорів страхування майбутнього врожаю, проте не визначаються реалії всіх страхових ризиків з огляду на нинішню ситуацію в аграрному секторі.
Це негативно впливає на розвиток страхування аграрних ризиків.
Тобто, як бачимо, хоча і існують механізми страхування аграрних ризиків, та навіть компенсація держави на покриття страхових внесків, проте технічна реалізація його механізму є досить ускладненою хоча б з огляду на те, що Міністерство аграрної політики та продовольства України досі не визначило перелік с-г продукції та ризиків на 2024 рік від якого залежить чи будуть відшкодовані відповідні кошти сільськогосподарським товаровиробникам.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/226806_strakhuvannya-agrarnikh-rizikv-v-ukran
За консультацією звертайтеся до команди Стеллар Партнерс.
Олександр Ігнатенко, Партнер-співзасновник, адвокат Стеллар Партнерс надав коментар Liga Zakon щодо прийнятого Закону “Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» нововведень на фондовому ринку та ринку цінних паперів, проведення розслідувань правопорушень на ринках капіталу.
22 березня 2024 року Президент України підписав Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» (далі – Закон) прийняття якого було однією з вимог Меморандуму про економічну та фінансову політику, підписаного з Міжнародним валютним фондом.
Як зазначає Олександр, Законом передбачаються наступні нововведення на фондовому ринку та цінних паперів:
– Збільшення повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР);
– Розроблення системи нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринків у відповідності з Принципам IOSCO;
– Закріплення механізмів запобігання зловживанням на ринках капіталу та організованих товарних ринків, зокрема, заборони фінансових пірамід та боротьби із спробами їх організації.
Суть нововведень в Законі зводиться до такого.
По-перше, врегульовується порядок проведення НКЦПФР розслідувань на ринках капіталів та організованих товарних ринках.
За своєю суттю НКЦПФР, на підставі Закону, наділяється повноваженнями, дуже схожими за своєю суттю до повноважень органів досудового розслідування. визначених КПК України.
Досить цікавим, на думку адвоката є те, що розслідування НКЦПФР може починати не тільки після отримання інформації про фактичне правопорушення, а й про можливі потенційні порушення.
Тобто, згідно логіки Закону, наявність у НКЦПФР інформації про можливі потенційні порушення чи готування до них вже є достатнім та виправданим втручанням в законні права та інтереси людини шляхом проведення відповідного розслідування.
Такі нові повноваження НКЦПФР можуть призвести до численних необґрунтованих перевірок та тиску на бізнес.
По-друге, новий Закон визначає початок та строки розслідувань, яке може тривати півтора роки а то і більше.
Необхідно враховувати, що початком проведення розслідування є винесення Постанови комісії про проведення розслідування.
Проте, порядок винесення такої постанови має встановити саме НКЦПФР на підставі окремого нормативно-правового акту, який ще не прийнятий.
Щодо строків розслідування, то Законом визначено – не більше 18 місяців.
Однак, знову ж таки НКЦПФР може своєю ж постановою продовжити цей строк.
Хоча й Законом визначено, що таке продовження можливо на підставі обґрунтованої постанови у разі наявності суттєвої шкоди інвесторам внаслідок вчинення порушення.
Проте, не зрозуміло яким чином буде встановлюватися обґрунтованість такої постанови та які мають враховуватись критерії.
Тобто, знову все зводиться до суб’єктивного фактору та відсутності чіткості та правової визначеності підстав для продовження розслідувань.
По-третє, Законом визначається широке коло прав уповноважених осіб НКЦПФР під час здійснення розслідування, до яких законодавцем віднесено такі як: отримання доступу до приміщень; отримання доступ до пов’язаних з предметом розслідування інформаційних та інформаційно-комунікаційних систем, документів, носіїв інформації, інших речей та інформації, яка може у них міститися, на підставі винесеної ним відповідної постанови із обґрунтуванням їх зв’язку з предметом розслідування; отримання від осіб копії документів, що містять інформацію, пов’язану з предметом розслідування, та/або копії інформації, пов’язаної з предметом розслідування, що зберігається на носіях інформації, в інформаційних та інформаційно-комунікаційних системах, а також самостійно копіювати такі документи та/або інформацію.
Тобто, фактично уповноважені особи НКЦПФР наділяються непритаманними повноваженнями, які схожі до повноважень органів досудового розслідування, що визначені КПК України.
Проте, на відміну від органів досудового розслідування, судовий контроль за діяльністю осіб НКЦПФР під час розслідувань не передбачається.
По-четверте, Закон наділяє НКЦПФР ще однією непритаманною функцією – попереднє зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
Це здійснюється на підставі постанови НКЦПФР, яка діє до ухвалення адміністративним судом одного із судових рішень про: або про відмову у відкриті провадження, або відмову у задоволенні заяви, або ж задоволення заяви.
Причому, на уповноважену особу НКЦПФР покладається обов’язок звернутись до суду з позовом про зупинення виконання договорів невідкладно, але не пізніше 18 години наступного робочого дня.
Якщо уповноважений у встановлений строк не звертається до суду з відповідною заявою, то така Постанова втрачає чинність з 9 години дня за робочим днем, в якому завершується строк звернення до суду.
Тобто, фактично, Постанова НКЦПФР про попереднє зупинення виконання договорів, за своєю суттю, являє захід забезпечення позову до пред’явлення позову, вжиття якого не притаманне органу державної влади, адже є дискреційними повноваженнями суду.
По-п’яте, Закон дозволяє НКЦПФР збір персональних даних без відповідного дозволу на те володільців.
У процесі проведення розслідування НКЦПФР має право збирати та обробляти персональні дані, що стосуються предмета розслідування.
Згода осіб, персональні дані яких пов’язані з предметом розслідування, як визначено Законом, не вимагається.
Після завершення розслідування Комісія має повідомити суб’єкта персональних даних про склад та зміст зібраних у процесі проведення розслідування персональних даних щодо нього, про свої права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», та мету збирання персональних даних.
Знову ж таки, вбачаються ризики можливого витоку таких даних чи несанкціонованого розголошення.
Будь-які запобіжники цьому Законом не передбачаються.
Олександр Ігнатенко вважає, що цей Закон передбачає наділення НКЦПФР надто широкими повноваження для розслідування правопорушень на ринках капіталу, які можуть призвести до зловживання уповноважених осіб, а також до надмірного тиску на суб’єктів ринків капіталів.
Також залишається не зрозумілим покладення на НКЦПФР повноважень встановлювати порядок дій, учасників ринків капіталу на виконання постанови та/або рішення адміністративного суду про зупинення виконання договорів на ринках капіталу та організованих товарних ринках або про накладення арешту на майно.
Зазначене може призвести до численних негативних наслідків на ринку цінних капіталів, великої кількості судових процесів через інститут «якості закону».
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://jurliga.ligazakon.net/news/226760_provedennya-rozslduvan-pravoporushen-na-rinkakh-kaptalu-shcho-peredbacha-noviy-zakon-zakonoprokt-5865
За більш детальною інформацією звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.