04.12.2024 прийнято Закон про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав № 11443 від 25.07.2024.
Основною метою змін, які вносяться є удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.
Цей Закон вносить кардинальні зміни щодо норм які регулюють заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, зокрема:
– розширено перелік підстав застосування спеціальної конфіскації та випадків її застосування;
– розширено перелік підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру;
– встановлено можливість застосування до юридичних осіб додаткових (нефінансових) заходів кримінально-правового характеру таких як тимчасові обмеження діяльності юридичної особи та тимчасове обмеження в отриманні прав та переваг;
– застосування штрафу подвійного розміру незаконно одержаної, а й запропонованої, обіцяної чи наданої в інтересах юридичної особи неправомірної вигоди та збільшення розміру штрафів, на випадок коли неправомірну вигоду не було одержано, або її розмір неможливо обчислити;
– доповнено загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру;
– Розділ VІ Кримінально процесуального кодексу України доповнено новою Главою 371, якою впроваджено окремий вид кримінального провадження – кримінальне провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у спеціальному порядку;
– внесено зміни до інших законів.
З однієї сторони, такі зміну адаптують українське законодавство до вимог Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка рекомендує посилювати боротьбу з корупцією в міжнародних ділових відносинах.
Проте, за відсутності належного механізму такі зміни навпаки можуть призвести до збільшення корупційних ризиків, оскільки Закон передбачає можливість відкриття кримінального провадження без доведеної вини уповноваженої особи, яка діяла від іменні юридичної особи. Також є ризик збільшення можливості здійснення чергового тиску на бізнес через нечіткі механізми застосування нових санкцій, що в свою чергу може призвести до зловживання правовим механізмом правоохоронними органами.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Зміни щодо Критеріїв та Порядку визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (надалі також – критично важливими) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі – Критерії та порядок) внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1332 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час” (надалі також Постанова – № 1332) та Постановою Кабінетом Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1362 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 і від 22 листопада 2024 р. № 1332 (надалі також -Постанова № 1362).
По-перше, слід зазначити, що строк дії рішень щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на дату набрання чинності постановою № 1332, але строк дії яких закінчувався 30 листопада 2024 р. (включно), продовжено до 31 грудня 2024 року.
Разом з тим, рішення щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на 1 грудня 2024 р., зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року.
По-друге, як і раніше, підставою для прийняття рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими, окрім деяких винятків, є відповідність трьом або більше критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.
Самі критеріїв передбачаються наступні зміни:
Відтепер окрім відсутності заборгованості зі сплати ЄСВ необхідна відсутність заборгованостей також зі сплати податків до державного і місцевих бюджетів. Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є:
– довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи,
– або витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, засвідченим керівником.
Відтепер:
Для державних і комунальних підприємств, установ і організацій цей критерій залишився без змін.
Для приватних підприємств, установ, організацій розмір нарахованої середньої ЗП за останній календарний квартал повинна становити не нижче за розмір 2,5 мінімальних заробітних плат по країні (20000 грн. за місяць). Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є довідка підприємства, установи, організації.
По-третє, виключено з переліку критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємств, установ та організацій:
– підприємства, установи та організації протезно-ортопедичної галузі, що визначені Мінсоцполітики критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері соціального захисту населення, які безпосередньо здійснюють протезування/ортезування;
– банки державного сектору економіки, що визначені Мінфіном критично важливими для функціонування економіки в особливий період.
По-четверте, впроваджено здійснення моніторингу діяльності підприємств, установ, організацій за звітний податковий період органом, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливим.
По-п’яте, встановлено можливість скасування статусу «критично важливого» у випадку недотримання абз. 3 п. 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі також – Порядок №76), яким встановлено, що розміром нарахованої ЗП заброньованого працівника повинен бути не нижче 2,5 мінімальних ЗП (тобто не нижче 20000 грн).
По-шосте, встановлено неможливість визнання «критично важливим» у випадку невиконанням вимоги про розмір нарахованої ЗП заброньованим особам, якщо було прийнято рішення про його скасування, протягом 6 місяців з моменту прийняття рішення про скасування такого статусу.
Тобто, зміни внесені до Критеріїв та порядку передбачають:
У всьому іншому Критерій та порядок залишається без змін.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Пратнерс.
22 жовтня 2024 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2024 р. № 1204 «Про внесення зміни до Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період».
Цими змінами Кабінет Міністрів України надав можливість органу, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (надалі – критично важливі), проводити перевірки у разі потреби відповідності підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими, критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, протягом їх діяльності з дати прийняття рішення про визначення їх критично важливими.
За наслідками проведення такої перевірки орган, який проводив цю перевірку приймати одне з наступних рішень:
– про невідповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, а також скасовує їх статус критично важливих;
– про відповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, і визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Копію рішення, прийнятого за результатами перевірки, орган, який проводив перевірку, в одноденний строк з дня його прийняття надсилає Мінекономіки, Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони) та Мінцифри.
Разом з тим, відповідно до п. 13 Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану надана відстрочка підлягає анулюванню, зокрема у разі позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливим.
Тобто у випадку проведення перевірки та скасування статусу критично важливого, бронювання працівників підлягатиме анулюванню.
Отже, цими змінами надано можливість у будь-який час за наявності відповідних підстав скасувати статус критично важливого підприємства, установи, організації, наслідком якого буде анулювання бронювання працівників.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Переважне право орендаря на укладання договору оренди землі на новий строк встановлено статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Однак, таке право не є безумовним та вимагає від орендаря дотримання процедури повідомлення орендодавця про право скористатися таким правом.
Якщо орендар хоче скористатися таким правом, то він повинен повідомити орендодавця про це у строк встановлений договором, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додається проект договору.
У свою чергу, орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди.
Якщо наявні заперечення щодо укладення договору орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Належне документальне підтвердження дотримання процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати право на укладення договору оренди землі на новий строк відіграє основне значення для визнання такого договору укладеним у судовому порядку, у випадку якщо орендодавець протягом місяця не надішле лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відповідно до узгодженої практики Верховного Суду, належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Водночас, відповідно до п.п. 5.28, 5.39 Постанови Верховного Суду від 17 липня 2024 року у cправі № 911/1284/23 виходячи з принципу добросовісності, переговорів сторін, орендних правовідносин, відтвореного у положеннях статті 33 Закону України “Про оренду землі”, таке повідомлення повинно бути реалізовано у спосіб, який передбачав би можливість його своєчасного отримання орендодавцем, обізнаність щодо руху та стану відправлення, та пред`явлення доказів на підтвердження виконання даної операції.
Належним підтвердженням направлення особою поштового повідомлення рекомендованим листом та його отримання адресатом є: опис вкладення до рекомендованого листа, розрахункова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача.
Отже, належне повідомлення орендодавця про намір реалізувати переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк є важливим елементом для захисту прав орендаря у суді.
Відправлення повинно бути організоване так, щоб забезпечити своєчасне отримання такого повідомлення орендодавцем. Для підтвердження дотримання такої процедури, окрім квитанції та чеку, необхідно також долучити повідомлення про вручення поштового відправлення з відображенням інформації про особу отримувача.
Це дозволить орендарю захистити своє право на укладання договору оренди на новий строк.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Земельний сервітут залежно від обставин може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Договірний порядок встановлення земельного сервітуту
Чинне законодавство передбачає певні особливості встановлення земельного сервітуту для ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, порівняно з тими, які перебувають у приватній власності.
Порядок встановлення земельного сервітуту для ділянки, яка знаходиться в приватній власності
Для встановлення такого земельного сервітуту необхідно звернутися до власника земельної ділянки з пропозицією укладання договору про встановлення земельного сервітуту, погодити умови та укласти договір.
Після укладання такого договору, він підлягає державній реєстрації.
Порядок встановлення земельного сервітуту для ділянки, яка знаходиться в державній або комунальній власності
Спочатку необхідно звернутися з клопотанням до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою. Якщо ж ділянка перебуває у користуванні, можна звернутися також до її користувача.
У клопотанні вказується мета встановлення земельного сервітуту та додаються наступні документи:
– копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);
– письмове погодження землекористувача з засвіченим нотаріальним підписом (якщо сформована земельна ділянка перебуває у користуванні, за договором);
– проект договору про встановлення земельного сервітуту (якщо сформовано земельну ділянку);
– графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати (якщо необхідно сформувати земельну ділянку);
– технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (якщо земельна ділянка сформована).
Надалі процес встановлення земельного сервітуту буде залежати від того чи земельну ділянку уже було сформовано, чи ні.
Якщо земельний сервітут встановлюється на сформованій земельній ділянці, орган, який здійснює розпорядження земельною ділянкою приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
Якщо відмовлено в укладенні такого договору, він визнається укладеним за рішенням суду.
Якщо необхідно сформувати земельну ділянку з метою встановлення земельного сервітуту, орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою протягом 1 місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення, орган, який його прийняв, повинен відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру про земельну ділянку та рішення, яка оприлюднюється на веб-сайті Держгеокадастру (за посиланням: https://land.gov.ua/).
Якщо з певних причин протягом місяця з дня реєстрації клопотання не надано дозвіл або відмови, протягом місяця зацікавлена особа може замовити документацію із землеустрою самостійно, у випадках якщо:
– клопотання було про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об’єктів енергетичної інфраструктури;
– якщо на земельній ділянці, яку передбачається сформувати, розташовані будівлі, споруди, які належать заявнику, і земельний сервітут потрібен для розміщення, доступу та експлуатації їх.
Про таке розроблення документації особа повинна письмово повідомити відповідний орган та додати договір на виконання робіт із землеустрою.
Протягом 6 місяців після отримання дозволу, необхідно звернутися до виконавців робіт з землеустрою для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подати цей проект органу, що здійснює розпорядження земельною ділянкою.
Орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, протягом 1 місяця з дня його отримання зобов’язаний затвердити проект та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні.
На підставі рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту укладається договір про встановлення земельного сервітуту.
Якщо було відмовлено у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, то заінтересована особа може звернутися до суду для встановлення земельного сервітуту.
Судовий порядок встановлення сервітуту
Якщо не вдається досягти домовленості про встановлення сервітуту та узгодити умови у договірному порядку, тоді особа, яка вимагає встановлення сервітуту може звернутися до суду з позовом.
Однак слід звернути увагу на те, що недосягнення згоди у договірному порядку, а також неможливість користування майном повинна підтверджуватися відповідними доказами.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Адвокат, партнер-співзасновник адвокатського об’єднання Стеллар Партнерс Олександр Ігнатенко надав коментар виданню Liga Zakon де висвітлив окремі питання безпеки підприємств в сфері трудових відносин.
Так, безпека підприємства в сфері трудових відносин охоплює комплекс заходів, спрямованих на забезпечення прав і обов’язків працівників та роботодавців, дотримання законодавства та попередження конфліктів.
Від організації на підприємстві дієвих безпекових заходів, які охоплюють не тільки умови правовідносин між роботодавцем та працівником, а й взаємодію працівників з третіми особами, правоохоронними органами залежить успішність розбитку бізнесу та нівелювання можливих негативних втрат.
З практичної точки зору, безпекові заходи на підприємстві, в сфері трудових відносин, мають бути закладені в ряді документів, які визначатимуть не тільки організацію правовідносин між працівником та роботодавцем, а й передбачатимуть ефективні механізми захисту прав та інтересів як роботодавця так і працівника.
Так, основним, базовим документом, який врегульовує правовідносини між працівником та підприємством є трудовий договір, контракт.
Під час оформлення працівника на роботу доцільно до контракту, його умов відноситись не формально, а детально визначати умови трудових правовідносин, які будуть врегульовувати базові умови співпраці.
Умови контрактів мають визначати базис безпекових заходів на підприємстві, умови їх запровадження, дотримання та наслідки порушення запроваджених безпекових заходів.
Адже, якщо не приділити належної уваги умовам контракту, не передбачити в ньому обов’язок дотримання безпекових заходів на підприємстві є великий ризик неможливості захистити інтереси підприємства у разі порушення його прав.
Іншим, важливим документом в сфері організації безпеки підприємства в сфері трудових відносин є внутрішні інструкції, накази про затвердження інструкцій, різноманітні положення.
Саме ці документи повинні розширювати умови трудових контрактів та детально врегульовувати конкретно визначені питання.
Так, наприклад, інструкція чи положення щодо конкретно визначеної посади повинна визначати чіткий перелік трудових прав та обов’язків працівника, його дії під час виконання трудових правовідносин.
Такі інструкції повинні бути затверджені відповідними наказами по підприємству.
Після підписання з працівником контракту, необхідно його під розпис ознайомити з інструкціями, положеннями.
Ще одним важливим документом, який стосується всіх працівників на підприємстві є відповідні інструкції чи положення, які визначають загальні умови організації трудової діяльності на підприємстві.
Сюди доцільно віднести такі інструкції чи положення, які визначають:
– порядок роботи з інформацією з обмеженим доступом та наслідки її розголошення;
– порядок взаємодії з правоохоронними чи контролюючими органами;
– порядок організації прав на інтелектуальну власність у разі створення працівником нових виробів чи інформації;
– порядок організації діловодства та обміну інформацією.
Наявність вказаних інструкцій та положень, детальна регламентація в них відповідних прав та обов’язків працівника, порядку його дій, види відповідальності та підстави покладення тощо призведуть до організації належного рівня безпекових заходів на підприємстві в сфері трудових відносин.
Також, в даний час є поширеним організація на підприємствах для трудового колективу відповідних тренінгів щодо роз’яснень, опрацювань відповідних ситуацій, визначення їх правової поведінки.
Отже, під час організації правовідносин на підприємстві необхідно приділяти значну увагу безпековим заходам.
Трудові відносини між працівником та роботодавцем повинні бути не формально оформлені, а базуватись на відповідних правилах та засадах.
Належно забезпечені безпекові заходи на підприємстві нівелюють негативні наслідки, які можуть виникнути у разі порушення прав чи обов’язків працівником.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229871_bezpeka-pdprimstva-v-sfer-trudovikh-vdnosin.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Будь-який інвестор, власник майна чи бізнесу очікує, що його активи захищені, бізнес працює та приносить прибуток.
Проте, реалії сьогодення свідчать про те, що активи потребують чіткого та дієвого механізму захисту.
Організовуючи модель побудови бізнесу, за доцільне враховувати наступні юридичні моменти захисту активів.
По-перше, належне оформлення договірних правовідносин, прав на майно та активи.
Часто, в тому числі з метою економії бюджету, юридичні особи не приділяють належному оформленню договірних відносин з переходу прав на нерухоме майно уваги, не здійснюють перевірки такого майна перед набуттям права власності.
Такі помилки в подальшому можуть призвести до негативних наслідків, в тому числі і до позбавлення активів в судовому порядку.
Тому, першим, на що рекомендовано звертати увагу, це належне оформлення документів, які стосуються активів, незалежно від вартості активу.
Договір, який містить всі умови, детально врегульовує правовідносини є запорукою майбутньої захищеності активу.
По-друге, бізнес має розуміти, що на їх підприємствах має бути розроблена дієва програма щодо захисту від рейдерства.
Досить часто почали виникати випадки так званого «рейдерського захоплення» активів.
З метою нівелювання «рейдерських ризиків» необхідно щодо кожного активу здійснювати аналіз на наявність ознак рейдерського захоплення. Такий аналіз має бути проведений, в тому числі і з залученням юристів, які детально мають аналізувати правові ризики.
По-третє, дієвим механізмом захисту активів є страхування.
Страхування активів, в тому числі з огляду на ситуацію в Україні набирає значних обертів.
Договори страхування, їх умови можуть передбачати різного роду страхові випадки та можуть стосуватись як нерухомого, рухомого майна, виробничих потужностей, товару тощо.
По-четверте, у разі наявності найманих працівників чи, наприклад, залучення третіх осіб до виробничих процесів, необхідно також оформлювати належним чином захист інформації з обмеженим доступом.
З юридичної точки зору наявність угоди, яка регламентує порядок умови обліку інформації з обмеженим доступом, роботи з нею, штрафні санкції за її розголошення, створює механізм захисту активів та позбавляє можливості розголошення стороннім особам такої інформації.
По-п’яте, наявність дієвого юридичного захисту. Не буде секретом, що наявність кваліфікованої правової допомоги, проведення регулярних консультації з юристами, які спеціалізуються на захисті активів допомагає вчасно реагувати на потенційні проблеми і отримувати актуальні рекомендації.
Отже, юридичний захист активів в Україні є комплексним процесом, що включає:
– Правове оформлення. Необхідно забезпечити правильне оформлення прав власності та реєстрацію всіх активів.
– Документування угод. Усі важливі угоди повинні бути не формальними а юридично оформлені з фіксуванням всіх умов для уникнення спорів.
– Запобігання рейдерству. Необхідно вживати дієві заходи спрямовані на захист від рейдерських захоплень.
– Страхування. Доцільно здійснювати страхування активів для захисту від фізичних і фінансових ризиків.
– Конфіденційність. Інформація з обмеженим доступом, в тому числі яка стосується активів має бути захищена.
– Юридичний консалтинг. Регулярні консультації з юристами допоможуть оперативно реагувати на зміни та загрози.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: Юридичний захист активів в Україні: що треба знати | ЮРЛІГА (ligazakon.net)
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Керуючий партнер Стеллар Партнерс, адвокат Святослав Святюк надав коментар виданню Liga Zakon щодо деяких аспектів, які потрібно враховувати під час ведення діяльності з виробництва електроенергії по «зеленому тарифу».
Так, нинішня ситуація в Україні, постійні перебої зі світлом, а інколи і відсутність світла понад 5 годин все більше спонукають споживачів задумуватись над питанням альтернативних джерел електроенергії.
Альтернативні джерела електроенергії надають змогу не тільки забезпечувати своє домогосподарство чи бізнес електроенергією, а й формують можливість здійснювати її продаж на загальному ринку електроенергії.
На теперішній час, правове поле виробництва, продажу електричної енергії з альтернативних джерел врегульовано спеціальним законодавством, зокрема:
– Законом України «Про ринок електричної енергії»
– Закон України «Про альтернативні джерела енергії»
– Правилами роздрібного ринку електричної енергії, котрі затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312
– Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2024 № 622 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств»
Доцільно акцентувати увагу на умовах підключення
На даний час, проаналізувавши регуляторну базу, доцільно виділити такі умови підключення.
Визначення наявної споживчої потужності ліній електромереж, до яких буде здійснено підключення.
В першу чергу, необхідно звернутись до оператору ринку розподілу електроенергії з метою отримання вихідних даних щодо потужності ліній електропередач, до яких планується здійснити під’єднання.
Цей фактор є визначальним перед прийняттям рішення про закупівлю відповідного обладнання.
В подальшому, після отримання відповідних вихідних даних необхідно здійснити вибір обладнання.
Іншим етапом є розроблення технічних умов приєднання.
На практиці, технічні умови приєднання видають відповідні оператори ринку розподілу електричної енергії.
В технічних умовах приєднання визначаються всі характеризуючи особливості приєднання, порядок монтажу обладнання та приєднання до загальних ліній електропередач.
Після монтажу, згідно технічних умов електрообладнання, приєднання до ліній електропередач необхідно підписати:
– з оператором системи розподілу договір на приєднання генеруючої установки до електричних мереж;
– з постачальником електроенергії договір на продаж електроенергії за зеленим тарифом.
Необхідно звернути увагу, що у разі якщо генеруюча установка має потужність понад 1 МВт необхідно отримати ліцензію на виробництво електроенергії від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Після завершення всіх робіт та встановлення обладнання, оператор системи розподілу проводить перевірку та введення генеруючої установки в експлуатацію.
Після введення генеруючої установки в експлуатацію, необхідно звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг з заявою про встановлення зеленого тарифу, подати необхідні документи та дочекатися рішення комісії.
Отже, доцільно зазначити, що зелений тариф стимулює розвиток відновлюваних джерел енергії та дозволяє зменшити залежність від традиційних енергоресурсів.
Проте є аспекти, які потрібно враховувати під час ведення діяльності з виробництва електроенергії по «зеленому тарифу».
Так, зелений тариф, має кілька потенційних ризиків, які можуть вплинути на розвиток та ефективність використання відновлюваних джерел енергії.
Основні ризики включають:
Високі витрати: Вартість встановлення та обслуговування відновлюваних енергетичних систем, таких як сонячні панелі або вітрові турбіни, може бути високою. Це може призвести до значних початкових витрат для інвесторів.
Нестабільність ринку: Зміни у політиці, економіці або ринкових умовах можуть вплинути на рентабельність інвестицій у відновлювану енергію.
Зміни у законодавстві: Зміни у законодавстві або державній політиці можуть вплинути на підтримку зелених тарифів. Наприклад, зменшення субсидій або зміна регуляторних вимог може знизити привабливість інвестицій у відновлювану енергію.
Бюрократичні перепони: Процеси ліцензування та отримання дозволів можуть бути складними та тривалими, що ускладнює реалізацію проектів у сфері відновлюваної енергетики.
Сприйняття громадськості: У деяких випадках проекти з відновлюваної енергії можуть стикатися з опором з боку місцевих громад через естетичні або екологічні побоювання.
Врахування та управління цими ризиками є важливим для успішної реалізації проектів з відновлюваної енергії та забезпечення стійкого розвитку цього сектора.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229803_zeleniy-tarif-2024-yak-pdklyuchiti-umovi-pridnannya-do-elektromerezh-riziki
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Відповідно до статті 209 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту – КПК України), особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Процес затримання детально врегульовано статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, без ухвали слідчого судді, суду має право уповноважена службова особа, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 КПК України затримати особу без ухвали слідчого судді, суду, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, уповноважена особа має право виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно:
Частиною п’ятою статті 208 КПК України передбачена обов’язковість складання протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Окрім загальних відомостей протокол про затримання також повинен містити:
У разі якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок.
Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Разом з тим, у своїй Постанові від 09 липня 2024 року у справі № 678/428/23 Верховний суд дійшов висновку, що сам факт відсутності протоколу про затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК, у матеріалах кримінального провадження, жодним чином не свідчить про недопустимість всіх отриманих у подальшому доказів у цьому провадженні або ж про недопустимість слідчих дій (не можуть вважатися плодами отруйного дерева).
Означене порушення прав особи, яке виразилося у не складанні протоколу про затримання, несвоєчасному складанні протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено у протоколі затримання може бути усунуте шляхом констатації судом того часу затримання, коли воно реально відбулося.
За консультаціє звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Олександр Ігнатенко, адвокат Стеллар Партнерс розяснив для видання LIGA ZAKON основні аспекти та особшливості в питаннях оренди сільськогосподарськохї техніки.
Так, Використання в господарській діяльності орендованого майна, техніки, є досить поширеним явищем в бізнесі.
Оренда техніки надає змогу зменшити витрати на її придбання, обслуговування, тобто надає більш ширші можливості для ефективного розвитку бізнесу.
Це і стосується оренди сільськогосподарської техніки.
Не дивлячись на те, що оренда сільськогосподарської техніки є досить поширеним явищем, ці правовідносини мають свої особливості, на які необхідно звертати увагу та враховувати в бізнесі.
Договір оренди
За загальним правилом, у нас діє принцип свободи договору і сторони на власний розсуд можуть погоджувати умови договору, права та обов’язки тощо.
Укладаючи договір оренди сільськогосподарської техніки, рекомендуємо цього умовами передбачати наступне.
Характеристика сільськогосподарської техніки, що передається в оренду, наявність права у орендодавця на передання такої техніки в оренду.
Умови договору мають містити детальний опис сільськогосподарської техніки, яка передається в оренду, її технічні характеристики, чи проходила вона обов’язковий технічний огляд та які права власності на цю техніку в орендодавця.
Також, якщо умови договору передбачають оренду не тільки сільськогосподарської техніки, а й її складових, наприклад навісного обладнання, то тут також доцільно прописувати його характеристики, стан тощо.
Окрім цього, необхідно детально прописати в договорі права та обов’язки сторін, в тому числі щодо ремонту орендованої техніки, її технічного обслуговування та графіку використання.
Ще одним моментом, на який необхідно звертати увагу в договорі, це порядок передання сільськогосподарської технічки в оренду.
Зазначаємо, що передання в оренду сільськогосподарської техніки має бути належним чином зафіксовано в акті передачі-приймання.
Цей акт має містити детальний опис техніки, її склад, стан, стан складових, показники одометру та інших приборів.
Після закінчення строку оренди, або орендних правовідносин, необхідно також скласти акт передачі-приймання сільськогосподарської техніки від орендаря до орендодавця.
Саме цей акт буде свідчити про повернення техніки з оренди та про припинення орендних правовідносин.
У разі, якщо в оренду пережається сільськогосподарська техніка разом з персоналом, то в договорі оренди про це необхідно детально зазначити, вказавши умови залучення персоналу, вид робіт, до якого залучається персонал.
Це одним моментом, на який доцільно детально прописати в договорі оренди, це порядок обліку пального, хто та як здійснює заправку техніки.
Якщо це здійснює орендодавець, то необхідно про це зазначити в договорі та вказати, що вартість пального входить в орендні платежі.
Також, з огляду на ситуацію в країні, доцільно в умовах договору передбачити положення, які регулюють питання випадкового знищення сільськогосподарської техніки. Наприклад, доцільно передбачити умови необхідності страхування техніки, переданої в оренду.
Отже, належне оформлення договірних відносин, порядку оренди, умов договору оренди є запорукою виконання умов договору, досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони.
Особливості обліку орендованої техніки.
Документальне відображення орендованої техніки, правильність ведення її обліку, витрат на оренду є досить важливим етапом, адже не вірне ведення обліку може призвести до негативних наслідків та накладення штрафних санкцій з боку контролюючих органів, податкових органів.
Як вже зазначено вище, факт передачі-приймання техніки в оренду має бути зафіксований у відповідному акті.
Без належного оформлення акту передачі-приймання техніки її документальний облік буде не вірним.
Ще одним моментом, на який необхідно звернути увагу під час документального обліку орендованої техніки, це те, чи вона передається як техніка, чи разом з відповідним обслуговуючим персоналом, працівниками.
Бухгалтерський облік оренди техніки та оренди техніки з персоналом має відмінності, які необхідно враховувати.
Так, якщо оренда сільськогосподарської техніки відбувається без залучення персоналу, працівників, то необхідно здійснювати її відображення як надання в оренду сільськогосподарської техніки та устаткування.
У разі надання сільськогосподарської техніки з персоналом, то в бухгалтерському обліку необхідно зазначати не про оренду, а про допоміжну діяльність в рослинництві.
Ще одним моментом, на який необхідно звертати під час документального оформлення орендних правовідносин сільськогосподарської техніки разом з персоналом є облік робочого часу та нарахування заробітної плати працівникам.
Належним чином дотримання дисципліни в оформлення трудових правовідносин, в подальшому унеможливить перевірки з боку контролюючи органів з питань праці.
Акцизні ризики.
Оренда сільськогосподарської техніки, її обслуговування, облік пального можуть нести відповідні акцизні ризики.
Оренда сільськогосподарської техніки передбачає виникнення правовідносин з підакцизними товарами.
Це пов’язано з пальним.
Обліку підакцизних товарів, їх списання під час оренди сільськогосподарської техніки має бути приділена відповідна увага.
Умови договору оренди сільськогосподарської техніки можуть передбачати, що техніка передається разом з пальним.
Тоді облік пального, дотримання акцизної дисципліни, покладається на орендодавця.
У разі, якщо сільськогосподарська техніка, згідно умов договору, передається в оренду без пального, то на орендодавця покладається обов’язок ведення обліку підакцизних товарів – пального, його списання та належного відображення.
На практиці, з метою мінімізації ризиків, аграрії залучають підрядників, які поставляють паливо для сільськогосподарської техніки.
Це мінімізує ризики щодо зберігання палива, оформлення відповідних дозволів для цього.
Також, за доцільне звернути увагу, що необхідно приділити увагу порядку списання пального.
Для належного впорядкування списання пального доцільно запровадити відповідні норми використання пального на підприємстві та дотримуватись їх.
Оформлення роботи сільськогосподарської техніки має бути належним чином зафіксовано, в тому числі шляхом складення відповідних маршрутних листів, облікових листів.
Отже, орендні правовідносини сільськогосподарської техніки мають бути належним чином оформлені та документально підтверджені.
Належне оформлення, чіткість та ефективність умов договору мінімізує ризики невиконання умов договору та зведе на нівець надмірну увагу з боку контролюючих органів.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229118_orenda-slskogospodarsko-tekhnki-dogovr-oblk-aktsizn-riziki
За консультацією звертайтесь до експертів Стеллар Партнерс.