Адвокат, партнер-співзасновник адвокатського об’єднання Стеллар Партнерс Олександр Ігнатенко надав коментар виданню Liga Zakon де висвітлив окремі питання безпеки підприємств в сфері трудових відносин.
Так, безпека підприємства в сфері трудових відносин охоплює комплекс заходів, спрямованих на забезпечення прав і обов’язків працівників та роботодавців, дотримання законодавства та попередження конфліктів.
Від організації на підприємстві дієвих безпекових заходів, які охоплюють не тільки умови правовідносин між роботодавцем та працівником, а й взаємодію працівників з третіми особами, правоохоронними органами залежить успішність розбитку бізнесу та нівелювання можливих негативних втрат.
З практичної точки зору, безпекові заходи на підприємстві, в сфері трудових відносин, мають бути закладені в ряді документів, які визначатимуть не тільки організацію правовідносин між працівником та роботодавцем, а й передбачатимуть ефективні механізми захисту прав та інтересів як роботодавця так і працівника.
Так, основним, базовим документом, який врегульовує правовідносини між працівником та підприємством є трудовий договір, контракт.
Під час оформлення працівника на роботу доцільно до контракту, його умов відноситись не формально, а детально визначати умови трудових правовідносин, які будуть врегульовувати базові умови співпраці.
Умови контрактів мають визначати базис безпекових заходів на підприємстві, умови їх запровадження, дотримання та наслідки порушення запроваджених безпекових заходів.
Адже, якщо не приділити належної уваги умовам контракту, не передбачити в ньому обов’язок дотримання безпекових заходів на підприємстві є великий ризик неможливості захистити інтереси підприємства у разі порушення його прав.
Іншим, важливим документом в сфері організації безпеки підприємства в сфері трудових відносин є внутрішні інструкції, накази про затвердження інструкцій, різноманітні положення.
Саме ці документи повинні розширювати умови трудових контрактів та детально врегульовувати конкретно визначені питання.
Так, наприклад, інструкція чи положення щодо конкретно визначеної посади повинна визначати чіткий перелік трудових прав та обов’язків працівника, його дії під час виконання трудових правовідносин.
Такі інструкції повинні бути затверджені відповідними наказами по підприємству.
Після підписання з працівником контракту, необхідно його під розпис ознайомити з інструкціями, положеннями.
Ще одним важливим документом, який стосується всіх працівників на підприємстві є відповідні інструкції чи положення, які визначають загальні умови організації трудової діяльності на підприємстві.
Сюди доцільно віднести такі інструкції чи положення, які визначають:
– порядок роботи з інформацією з обмеженим доступом та наслідки її розголошення;
– порядок взаємодії з правоохоронними чи контролюючими органами;
– порядок організації прав на інтелектуальну власність у разі створення працівником нових виробів чи інформації;
– порядок організації діловодства та обміну інформацією.
Наявність вказаних інструкцій та положень, детальна регламентація в них відповідних прав та обов’язків працівника, порядку його дій, види відповідальності та підстави покладення тощо призведуть до організації належного рівня безпекових заходів на підприємстві в сфері трудових відносин.
Також, в даний час є поширеним організація на підприємствах для трудового колективу відповідних тренінгів щодо роз’яснень, опрацювань відповідних ситуацій, визначення їх правової поведінки.
Отже, під час організації правовідносин на підприємстві необхідно приділяти значну увагу безпековим заходам.
Трудові відносини між працівником та роботодавцем повинні бути не формально оформлені, а базуватись на відповідних правилах та засадах.
Належно забезпечені безпекові заходи на підприємстві нівелюють негативні наслідки, які можуть виникнути у разі порушення прав чи обов’язків працівником.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229871_bezpeka-pdprimstva-v-sfer-trudovikh-vdnosin.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Будь-який інвестор, власник майна чи бізнесу очікує, що його активи захищені, бізнес працює та приносить прибуток.
Проте, реалії сьогодення свідчать про те, що активи потребують чіткого та дієвого механізму захисту.
Організовуючи модель побудови бізнесу, за доцільне враховувати наступні юридичні моменти захисту активів.
По-перше, належне оформлення договірних правовідносин, прав на майно та активи.
Часто, в тому числі з метою економії бюджету, юридичні особи не приділяють належному оформленню договірних відносин з переходу прав на нерухоме майно уваги, не здійснюють перевірки такого майна перед набуттям права власності.
Такі помилки в подальшому можуть призвести до негативних наслідків, в тому числі і до позбавлення активів в судовому порядку.
Тому, першим, на що рекомендовано звертати увагу, це належне оформлення документів, які стосуються активів, незалежно від вартості активу.
Договір, який містить всі умови, детально врегульовує правовідносини є запорукою майбутньої захищеності активу.
По-друге, бізнес має розуміти, що на їх підприємствах має бути розроблена дієва програма щодо захисту від рейдерства.
Досить часто почали виникати випадки так званого «рейдерського захоплення» активів.
З метою нівелювання «рейдерських ризиків» необхідно щодо кожного активу здійснювати аналіз на наявність ознак рейдерського захоплення. Такий аналіз має бути проведений, в тому числі і з залученням юристів, які детально мають аналізувати правові ризики.
По-третє, дієвим механізмом захисту активів є страхування.
Страхування активів, в тому числі з огляду на ситуацію в Україні набирає значних обертів.
Договори страхування, їх умови можуть передбачати різного роду страхові випадки та можуть стосуватись як нерухомого, рухомого майна, виробничих потужностей, товару тощо.
По-четверте, у разі наявності найманих працівників чи, наприклад, залучення третіх осіб до виробничих процесів, необхідно також оформлювати належним чином захист інформації з обмеженим доступом.
З юридичної точки зору наявність угоди, яка регламентує порядок умови обліку інформації з обмеженим доступом, роботи з нею, штрафні санкції за її розголошення, створює механізм захисту активів та позбавляє можливості розголошення стороннім особам такої інформації.
По-п’яте, наявність дієвого юридичного захисту. Не буде секретом, що наявність кваліфікованої правової допомоги, проведення регулярних консультації з юристами, які спеціалізуються на захисті активів допомагає вчасно реагувати на потенційні проблеми і отримувати актуальні рекомендації.
Отже, юридичний захист активів в Україні є комплексним процесом, що включає:
– Правове оформлення. Необхідно забезпечити правильне оформлення прав власності та реєстрацію всіх активів.
– Документування угод. Усі важливі угоди повинні бути не формальними а юридично оформлені з фіксуванням всіх умов для уникнення спорів.
– Запобігання рейдерству. Необхідно вживати дієві заходи спрямовані на захист від рейдерських захоплень.
– Страхування. Доцільно здійснювати страхування активів для захисту від фізичних і фінансових ризиків.
– Конфіденційність. Інформація з обмеженим доступом, в тому числі яка стосується активів має бути захищена.
– Юридичний консалтинг. Регулярні консультації з юристами допоможуть оперативно реагувати на зміни та загрози.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: Юридичний захист активів в Україні: що треба знати | ЮРЛІГА (ligazakon.net)
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Керуючий партнер Стеллар Партнерс, адвокат Святослав Святюк надав коментар виданню Liga Zakon щодо деяких аспектів, які потрібно враховувати під час ведення діяльності з виробництва електроенергії по «зеленому тарифу».
Так, нинішня ситуація в Україні, постійні перебої зі світлом, а інколи і відсутність світла понад 5 годин все більше спонукають споживачів задумуватись над питанням альтернативних джерел електроенергії.
Альтернативні джерела електроенергії надають змогу не тільки забезпечувати своє домогосподарство чи бізнес електроенергією, а й формують можливість здійснювати її продаж на загальному ринку електроенергії.
На теперішній час, правове поле виробництва, продажу електричної енергії з альтернативних джерел врегульовано спеціальним законодавством, зокрема:
– Законом України «Про ринок електричної енергії»
– Закон України «Про альтернативні джерела енергії»
– Правилами роздрібного ринку електричної енергії, котрі затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312
– Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.03.2024 № 622 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств»
Доцільно акцентувати увагу на умовах підключення
На даний час, проаналізувавши регуляторну базу, доцільно виділити такі умови підключення.
Визначення наявної споживчої потужності ліній електромереж, до яких буде здійснено підключення.
В першу чергу, необхідно звернутись до оператору ринку розподілу електроенергії з метою отримання вихідних даних щодо потужності ліній електропередач, до яких планується здійснити під’єднання.
Цей фактор є визначальним перед прийняттям рішення про закупівлю відповідного обладнання.
В подальшому, після отримання відповідних вихідних даних необхідно здійснити вибір обладнання.
Іншим етапом є розроблення технічних умов приєднання.
На практиці, технічні умови приєднання видають відповідні оператори ринку розподілу електричної енергії.
В технічних умовах приєднання визначаються всі характеризуючи особливості приєднання, порядок монтажу обладнання та приєднання до загальних ліній електропередач.
Після монтажу, згідно технічних умов електрообладнання, приєднання до ліній електропередач необхідно підписати:
– з оператором системи розподілу договір на приєднання генеруючої установки до електричних мереж;
– з постачальником електроенергії договір на продаж електроенергії за зеленим тарифом.
Необхідно звернути увагу, що у разі якщо генеруюча установка має потужність понад 1 МВт необхідно отримати ліцензію на виробництво електроенергії від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.
Після завершення всіх робіт та встановлення обладнання, оператор системи розподілу проводить перевірку та введення генеруючої установки в експлуатацію.
Після введення генеруючої установки в експлуатацію, необхідно звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг з заявою про встановлення зеленого тарифу, подати необхідні документи та дочекатися рішення комісії.
Отже, доцільно зазначити, що зелений тариф стимулює розвиток відновлюваних джерел енергії та дозволяє зменшити залежність від традиційних енергоресурсів.
Проте є аспекти, які потрібно враховувати під час ведення діяльності з виробництва електроенергії по «зеленому тарифу».
Так, зелений тариф, має кілька потенційних ризиків, які можуть вплинути на розвиток та ефективність використання відновлюваних джерел енергії.
Основні ризики включають:
Високі витрати: Вартість встановлення та обслуговування відновлюваних енергетичних систем, таких як сонячні панелі або вітрові турбіни, може бути високою. Це може призвести до значних початкових витрат для інвесторів.
Нестабільність ринку: Зміни у політиці, економіці або ринкових умовах можуть вплинути на рентабельність інвестицій у відновлювану енергію.
Зміни у законодавстві: Зміни у законодавстві або державній політиці можуть вплинути на підтримку зелених тарифів. Наприклад, зменшення субсидій або зміна регуляторних вимог може знизити привабливість інвестицій у відновлювану енергію.
Бюрократичні перепони: Процеси ліцензування та отримання дозволів можуть бути складними та тривалими, що ускладнює реалізацію проектів у сфері відновлюваної енергетики.
Сприйняття громадськості: У деяких випадках проекти з відновлюваної енергії можуть стикатися з опором з боку місцевих громад через естетичні або екологічні побоювання.
Врахування та управління цими ризиками є важливим для успішної реалізації проектів з відновлюваної енергії та забезпечення стійкого розвитку цього сектора.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229803_zeleniy-tarif-2024-yak-pdklyuchiti-umovi-pridnannya-do-elektromerezh-riziki
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Відповідно до статті 209 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту – КПК України), особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Процес затримання детально врегульовано статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, без ухвали слідчого судді, суду має право уповноважена службова особа, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ;
4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 КПК України затримати особу без ухвали слідчого судді, суду, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, уповноважена особа має право виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.
Відповідно до ч. 4 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно:
Частиною п’ятою статті 208 КПК України передбачена обов’язковість складання протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Окрім загальних відомостей протокол про затримання також повинен містити:
У разі якщо на момент затримання прізвище, ім’я, по батькові затриманої особи не відомі, у протоколі зазначається докладний опис такої особи та долучається її фотознімок.
Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.
Разом з тим, у своїй Постанові від 09 липня 2024 року у справі № 678/428/23 Верховний суд дійшов висновку, що сам факт відсутності протоколу про затримання особи, складеного відповідно до вимог ст. 208 КПК, у матеріалах кримінального провадження, жодним чином не свідчить про недопустимість всіх отриманих у подальшому доказів у цьому провадженні або ж про недопустимість слідчих дій (не можуть вважатися плодами отруйного дерева).
Означене порушення прав особи, яке виразилося у не складанні протоколу про затримання, несвоєчасному складанні протоколу про затримання або ж про затримання особи раніше, аніж це зазначено у протоколі затримання може бути усунуте шляхом констатації судом того часу затримання, коли воно реально відбулося.
За консультаціє звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Олександр Ігнатенко, адвокат Стеллар Партнерс розяснив для видання LIGA ZAKON основні аспекти та особшливості в питаннях оренди сільськогосподарськохї техніки.
Так, Використання в господарській діяльності орендованого майна, техніки, є досить поширеним явищем в бізнесі.
Оренда техніки надає змогу зменшити витрати на її придбання, обслуговування, тобто надає більш ширші можливості для ефективного розвитку бізнесу.
Це і стосується оренди сільськогосподарської техніки.
Не дивлячись на те, що оренда сільськогосподарської техніки є досить поширеним явищем, ці правовідносини мають свої особливості, на які необхідно звертати увагу та враховувати в бізнесі.
Договір оренди
За загальним правилом, у нас діє принцип свободи договору і сторони на власний розсуд можуть погоджувати умови договору, права та обов’язки тощо.
Укладаючи договір оренди сільськогосподарської техніки, рекомендуємо цього умовами передбачати наступне.
Характеристика сільськогосподарської техніки, що передається в оренду, наявність права у орендодавця на передання такої техніки в оренду.
Умови договору мають містити детальний опис сільськогосподарської техніки, яка передається в оренду, її технічні характеристики, чи проходила вона обов’язковий технічний огляд та які права власності на цю техніку в орендодавця.
Також, якщо умови договору передбачають оренду не тільки сільськогосподарської техніки, а й її складових, наприклад навісного обладнання, то тут також доцільно прописувати його характеристики, стан тощо.
Окрім цього, необхідно детально прописати в договорі права та обов’язки сторін, в тому числі щодо ремонту орендованої техніки, її технічного обслуговування та графіку використання.
Ще одним моментом, на який необхідно звертати увагу в договорі, це порядок передання сільськогосподарської технічки в оренду.
Зазначаємо, що передання в оренду сільськогосподарської техніки має бути належним чином зафіксовано в акті передачі-приймання.
Цей акт має містити детальний опис техніки, її склад, стан, стан складових, показники одометру та інших приборів.
Після закінчення строку оренди, або орендних правовідносин, необхідно також скласти акт передачі-приймання сільськогосподарської техніки від орендаря до орендодавця.
Саме цей акт буде свідчити про повернення техніки з оренди та про припинення орендних правовідносин.
У разі, якщо в оренду пережається сільськогосподарська техніка разом з персоналом, то в договорі оренди про це необхідно детально зазначити, вказавши умови залучення персоналу, вид робіт, до якого залучається персонал.
Це одним моментом, на який доцільно детально прописати в договорі оренди, це порядок обліку пального, хто та як здійснює заправку техніки.
Якщо це здійснює орендодавець, то необхідно про це зазначити в договорі та вказати, що вартість пального входить в орендні платежі.
Також, з огляду на ситуацію в країні, доцільно в умовах договору передбачити положення, які регулюють питання випадкового знищення сільськогосподарської техніки. Наприклад, доцільно передбачити умови необхідності страхування техніки, переданої в оренду.
Отже, належне оформлення договірних відносин, порядку оренди, умов договору оренди є запорукою виконання умов договору, досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони.
Особливості обліку орендованої техніки.
Документальне відображення орендованої техніки, правильність ведення її обліку, витрат на оренду є досить важливим етапом, адже не вірне ведення обліку може призвести до негативних наслідків та накладення штрафних санкцій з боку контролюючих органів, податкових органів.
Як вже зазначено вище, факт передачі-приймання техніки в оренду має бути зафіксований у відповідному акті.
Без належного оформлення акту передачі-приймання техніки її документальний облік буде не вірним.
Ще одним моментом, на який необхідно звернути увагу під час документального обліку орендованої техніки, це те, чи вона передається як техніка, чи разом з відповідним обслуговуючим персоналом, працівниками.
Бухгалтерський облік оренди техніки та оренди техніки з персоналом має відмінності, які необхідно враховувати.
Так, якщо оренда сільськогосподарської техніки відбувається без залучення персоналу, працівників, то необхідно здійснювати її відображення як надання в оренду сільськогосподарської техніки та устаткування.
У разі надання сільськогосподарської техніки з персоналом, то в бухгалтерському обліку необхідно зазначати не про оренду, а про допоміжну діяльність в рослинництві.
Ще одним моментом, на який необхідно звертати під час документального оформлення орендних правовідносин сільськогосподарської техніки разом з персоналом є облік робочого часу та нарахування заробітної плати працівникам.
Належним чином дотримання дисципліни в оформлення трудових правовідносин, в подальшому унеможливить перевірки з боку контролюючи органів з питань праці.
Акцизні ризики.
Оренда сільськогосподарської техніки, її обслуговування, облік пального можуть нести відповідні акцизні ризики.
Оренда сільськогосподарської техніки передбачає виникнення правовідносин з підакцизними товарами.
Це пов’язано з пальним.
Обліку підакцизних товарів, їх списання під час оренди сільськогосподарської техніки має бути приділена відповідна увага.
Умови договору оренди сільськогосподарської техніки можуть передбачати, що техніка передається разом з пальним.
Тоді облік пального, дотримання акцизної дисципліни, покладається на орендодавця.
У разі, якщо сільськогосподарська техніка, згідно умов договору, передається в оренду без пального, то на орендодавця покладається обов’язок ведення обліку підакцизних товарів – пального, його списання та належного відображення.
На практиці, з метою мінімізації ризиків, аграрії залучають підрядників, які поставляють паливо для сільськогосподарської техніки.
Це мінімізує ризики щодо зберігання палива, оформлення відповідних дозволів для цього.
Також, за доцільне звернути увагу, що необхідно приділити увагу порядку списання пального.
Для належного впорядкування списання пального доцільно запровадити відповідні норми використання пального на підприємстві та дотримуватись їх.
Оформлення роботи сільськогосподарської техніки має бути належним чином зафіксовано, в тому числі шляхом складення відповідних маршрутних листів, облікових листів.
Отже, орендні правовідносини сільськогосподарської техніки мають бути належним чином оформлені та документально підтверджені.
Належне оформлення, чіткість та ефективність умов договору мінімізує ризики невиконання умов договору та зведе на нівець надмірну увагу з боку контролюючих органів.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229118_orenda-slskogospodarsko-tekhnki-dogovr-oblk-aktsizn-riziki
За консультацією звертайтесь до експертів Стеллар Партнерс.
Керуючий партнер Стеллар Партнерс, адвокат Святослав Святюк надав коментар Liga Zakon щодо сьогоденних реалій в яких функціонує ринок землі в Україні.
Впроваджена з 2021 року на державному рівні земельна реформа, поетапне скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення пожвавило ринок землі, збільшило кількість угод та позитивно вплинуло на економічні процеси.
Однак, запроваджений воєнний стан, активні бойові дії, пов’язані з цим негативні економічні процеси вплинули на ринок землі, кількість угод, умови продажу.
Згідно офіційних даних Держгеокадастру, станом на липень 2024 року на ринку землі з 2021 року укладено понад 326 тис. угод.
Загальна оборотна площа земельних ділянок, які виступали з 2021 року предметом угод, станом на липень 2024 року, становить 717 тис. га.
При чому, сплеск продажу фіксувався в жовтні – грудні 2021 року.
Зараз, відповідно до статистичних даних Держгеокадастру, ринок землі хоч і відчув з 2024 року з огляду на запровадження другого етапу земельної реформи (можливість купівлі землі юридичними особами) пожвавлення, проте, знову фіксується незначний спад відносно кількості укладених угод.
Якщо ще в березні 2024 укладалось, в середньому 13 тис угод за місяць, то в травні цей показник – 10 тис. угод.
Які фактори зараз впливають на ринок землі.
З практичного досвіду юридичного супроводу угод з відчуження земельних ділянок, судового захисту інтересів клієнтів в земельних спорах, можна виокремити наступні фактори, які впливають на ринок землі.
Звичайно, що це воєнний стан, бойові дії та економічна не визначеність.
Як аграрії так і власники земельних ділянок враховують ці фактори під час погодження умов контрактів.
Окремо також приділяється увага місцю розташування земельної ділянки та ризики, які можуть вплинути на цільове використання земельної ділянки, з огляду на воєнний стан.
З активними бойовими діями виник ще один фактор, який впливає на ринок землі – замінювання, яке впливає на можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням та досить суттєво впливає на вартість землі.
Також, ще одним фактором, який опосередковано впливає на ринок землі є фактор доцільності придбання аграріями земельних ділянок у власність з огляду на погіршення логістики продажу урожаю.
Часто аграрії наголошують, що не має доцільності купувати землю, з огляду на не визначеність куди продавати зібраний урожай.
Ну і досить суттєвим фактором, який впливає на ринок землі, є економічна складова.
Зокрема, вартість гектару землі постійно збільшується.
На це впливає як коливання іноземних валют так і зменшення, на ринку, кількості земельних ділянок для відчуження.
Аграріям, на даний момент, економічно доцільніше та вигідніше орендувати земельні ділянки, ніж набувати їх у власність.
Для того, щоб надути земельну ділянку, аграрію необхідно вивільнити кошти на її придбання що, в силу економічної ситуації, є досить проблематичним.
Хоча держава і здійснює підтримку запровадженої земельної реформи, шляхом впровадження спеціальних кредитних програм, проте це не суттєво впливає за загальну ситуацію на ринку землі.
Чого очікувати в майбутньому?
Загальні тенденції розвитку земельного ринку дають підстави говорити про наступне.
По-перше, вартість землі буде збільшуватись.
Це пов’язано не тільки з валютними коливаннями, а й з зменшенням вільних для відчуження земельних ділянок.
По-друге, збільшення конкуренції.
Другий етап земельної реформи, який надав змогу вийти на ринок юридичним особам, збільшив конкуренцію та вплинув на умови продажу.
Збільшення конкуренції надає змогу переглядати умови відчуження землі, необхідності пропонувати продавцям більш кращі фінансові варіанти.
По-третє, необхідно також враховувати, що судова практика відносно угод на ринку землі тільки формується. Тому, щоб в майбутньому не позбутись прав на землю, інвестицій, які вкладені в земельний бізнес, необхідно ще на етапі угод враховувати тенденції судової практики.
Загальні тенденції судової практики.
Як було наголошено вище, судова практика в земельних спорах, на даний час формується.
Проте, за доцільне виокремити наступні риси, які необхідно враховувати учасникам земельного ринку з огляду на можливе майбутнє виникнення судового спору.
В першу чергу, це так звана «до угодна перевірка» земельної ділянки.
Даний етап є досить важливим.
Необхідно перевірити земельну ділянку, права на неї в тому числі права оренди, підстави формування, чи не має накладок, спорів тощо.
Якщо цього не здійснити, то в майбутньому є ризик виникнення судового спору, який може привести по позбавлення прав власності, втрати інвестицій.
В другу чергу необхідно звертати увагу на якісне погодження та формування умов майбутньої угоди, які мають дієво захищати сторін, тобто не бути формальними та не ефективними, бланкетними.
Проект угоди має відповідати не тільки загальним вимогам цивільного чи земельного законодавства, а й враховувати судову практику, тенденцію розгляду спорів в таких правовідносинах.
Якщо будуть враховані вказані моменти, то у разі виникнення можливих судових спорів, інвестиції будуть захищені, земельна ділянка залишиться у власності.
В третю чергу, досить вагомим фактором, на який необхідно звертати увагу є фактор проведення належних розрахунків та проведення реєстраційних дій права на землю за новим власником.
Врахування окреслених вище факторів нівелює можливі ризики та являтиме собою релевантний земельний актив, вільний в використанні за цільовим призначенням.
Отже, підсумовуючи доцільно зазначити, що на даний час ринок землі, з огляду на земельну реформу, її етапи хоч і відчув пожвавлення, проте суттєвого підняття не відбулось.
На ринок землі впливає дуже велика кількість факторів, таких як економічний, воєнні дії, відсутність вільного капіталу на придбання землі.
Нині існуючі тенденції свідчать про збільшення вартості землі, зменшення кількості вільних для продажу земельних ділянок, можливого продажу землі не на підставі одиничних угод, а цілими земельними банками.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229085_rinok-zeml-v-ukran-yak-pratsyu-zaraz-ta-do-chogo-gotuvatisya
Постановою від 17 травня 2024 р. N 566 «Деякі питання протидії негативним наслідкам функціонування азартних ігор в мережі Інтернет» було введено обмеження на розповсюдження реклами:
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2024 року N 583 деталізовано, що такі обмеження стосуються усіх форм реклами та полягають у забороні її розповсюдження.
Також Постановою N 566 передбачено, що організатори азартних ігор в Інтернеті:
Передбачено блокування доменних імен веб-сайтів, з використанням яких організовуються, проводяться азартні ігри чи надається доступ до них без відповідної ліцензії, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку, за участю національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України, за поданням Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у десятиденний строк з дня отримання такого подання.
Такі обмеження щодо реклами та проведення азартних ігор будуть діяти або ж до набрання чинності Законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою боротьби з ігровою залежністю (лудоманією) та вдосконалення державного регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор та лотерей, або ж до закінчення дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».
За консультацією звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.
Заходи забезпечення позову є важливим елементом в процесі здійснення правосуддя, оскільки спрямовані на те, щоб рішення суду було виконано в подальшому.
Накладення арешту на часту в статутному капіталі має деякі аспекти, що зумовлено особливостями такого виду майна.
Так, у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 910/16868/19 зазначено, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна. Вона сама по собі не має вартості. Її вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства.
Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає “історичною”, а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність).
Відповідно до частини десятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.
Так, у своїх Постановах від 29 березня 2021 року від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20 Верховний Суд доходить висновку, що такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову. Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року, справа № 910/5116/21, предметом спору якої було витребування з володіння особи частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, Суд зазначив, що з урахуванням обставин, покладених в основу вимог заявника, подання доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, не є визначальною умовою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки до ухвалення рішення і набуття ним чинності відповідач може у будь-який момент безперешкодно відчужити свою частку, зокрема шляхом укладення договору дарування, і при цьому він може не здійснювати жодних дій, які б могли опосередковано свідчити про намір вчинити дарування частки, як-то отримувати згоду від інших учасників тощо.
Висновки викладені у постанові КГС ВС від 23.02.2024 у справі Nº 910/9426/23, предметом спору якої було витребування з володіння частки в статутному капіталі, скасування наказу, зобов`язання відновити запис в реєстрі, зводяться до того, що накладення арешту на частку в статутному капіталі та належне підприємству нерухоме майно жодним чином не вплине на поточну господарську діяльність підприємства, адже не впливає на можливість укладання договорів з контрагентами, здійснення поточної господарської діяльності. Існування таких заходів надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача, по захист яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є відновлення права власності на придбану частку, майнова цінність якої і полягає в її активах, на базі яких останнє здійснює свою господарську діяльність і, відповідно, забезпечує його власнику можливість отримання прибутку.
Отже, у випадку якщо суд дійде висновку, що накладання арешту на частку в статутному капіталі є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, тобто наявна майнова вимога у спорі, а невжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості та/або значного ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позову, то суддя повинен накласти такий арешт.
За консультацією звертайтеся до адвокатів Стеллар Партнерс.
Відповідно до чинного законодавства право на оскарження ухвал слідчого судді не є абсолютним та обмежується приписами статті 309 Кримінального процесуального кодексу України (далі також – КПК України), однак на практиці виникають випадки, коли необхідно оскаржити ухвали, прийняття яких прямо не передбачено нормами кримінально процесуального законодавства. Одними з таких є ухвали слідчого судді, якою відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» і Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану» вирішено долю речових доказів.
Статтею 24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частинами 1-2 статті 309 Кримінального процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженими під час досудового розслідування. Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
У Постанові Касаційного кримінального суду у справі № 317/1651/23 від 07 листопада 2023 року зазначено, що право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Постановою ККС від 27 лютого 2024 року № 991/1568/23 визначено, що законність та обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку. Тому, передбачене главою 26 КПК право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 23 травня 2018 року у справі N 237/1459/17 зазначила, що оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належало виходити з приписів ст. 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в ч. 6 установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК), а її зміст розкрито у ст. 24 КПК, згідно з ч. 1 якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, суду, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК.
У своїй Постанові № 757/32553/22-к від 18 березня 2024 року Верховний Суд доходить висновку, що ухвала слідчого судді, якою відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» і Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного чи надзвичайного стану» вирішено долю речових доказів та передано патрони уповноваженій особі військової частини, підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, судом касаційної інстанції сформовано уставлену практику, відповідно до якої можливе оскарження на підставі ч. 6 ст. 9 КПК та, відповідно, п. 17 ч. 1 ст. 7 і ч. 1 ст. 24 КПК ухвал, які одночасно не зазначені в ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КПК України, а також не передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
У разі виникнення питань щодо захисту інтересів на досудовому розслідуванні чи судовому розгляді, в тому числі оскарження дій до слідчого судді, можна звернутись до адвокатів Стеллар Партнерс.
07 травня 2024 року зареєстровано «Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо захисту прав власності добросовісного набувача» №11233 від 06.05.2024.
Цим Законопроектом передбачається, що окрім уже встановленої неможливості витребування майна, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень та було продане добросовісному набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, також не можна буде витребувати від добросовісного набувача майно, якщо:
1) з дати проведення реєстрації права власності першого набувача на державне або комунально нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло більше 5 років.
2) з дати передачі першому набувачеві у власність державного або комунального рухомого або нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі чинним законодавством не передбачалась державна реєстрація правочину або реєстрація права власності, минуло більше 5 років.
Зміна власника майна (першого та подальших набувачів) у таких випадках, не змінюватиме порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування такого майна.
На даний час в чинній редакції Цивільного кодексу України передбачається можливість витребування безвідплатно набутого майна у будь-якої особи, яка не мала права його відчужувати, та у всіх випадках, проте у випадку прийняття Законопроекту ця норма буде поширюватися лише на майно отримане від осіб приватного права.
Витребувати майно від добросовісного позивача, якщо воно було отримано від органів державної влади чи місцевого самоврядування, як за відплатним так і за безвідплатним правочином, власник матиме право лише у встановлених випадках, а саме якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому дії органу державної влади або місцевого самоврядування щодо розпорядження майном презюмуватимуться як правомірні та перший набувач (добросовісний набувач) не зобов’язаний буде вчиняти будь-яких дій щодо перевірки дотримання таким органом процедур щодо погодження або схвалення правочинів іншими органами державної влади або місцевого самоврядування.
Такі положення мають застосовуватися до цивільних відносин, що виникли, починаючи з 1 грудня 1991 року.
За більш детальною інформацією щодо судового захисту можна звернутись до адвокатів Стеллар Партнерс.