Стеллар Партнерс розбирається з останніми тенденціями судової практики.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 24.01.2024 року по справі № 922/2321/22 надала наступний висновок застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю – можлива, проте у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились.
Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Даний висновок підтвердив вже сталий погляд Верховного Суду щодо збільшення ціни предмету закупівлі.
Щодо юридичних консультацій з публічних закупівель, судових спорів можна звернутись до адвокатів Стеллар Партнерс.
01.01.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України»
Цим Законом вноситься ряд новел щодо проведення перевірок Антимонопольним комітетом України, іншим його органам та відділенням.
Однією з таких змін є надання повноважень Антимонопольному комітету України на підставі судового рішення господарського суду у випадках та порядку, визначених законом, під час проведення перевірок:
Тобто за умови надання дозволу господарським судом Антимонопольний комітет матиме легальне право доступу до будь-якого приміщення, яке буде зазначене в такому рішенні.
Хоча й Законом передбачено, що суд повинен відмовити у наданні доступу на проведення перевірки, вилучення документів, предметів, інших носіїв інформації у місцях проживання та інших володіннях особи у разі, якщо не наведено достатніх підстав для необхідності проведення таких дій та/або необґрунтовано необхідність проведення таких дій у зазначених в клопотанні місцях проживання чи інших володіннях осіб.
Тепер порядок проведення перевірок чітко врегульовано статтею 441 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Так, під час здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України, його органи, його територіальні відділення, працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень можуть проводити перевірки суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Такі перевірки , можуть проводитися:
-у зв’язку з розглядом заяв громадян, суб’єктів господарювання, об’єднань, установ, організацій про порушення їхніх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених Законом України “Про захист економічної конкуренції” як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
– у зв’язку з розглядом подань органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
– у зв’язку з безпосереднім виявленням органами, посадовими особами Антимонопольного комітету України ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
-у зв’язку з розглядом справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
-у разі потреби в перевірці інформації, отриманої у зв’язку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.
Для проведення такої перевірки Антимонопольний комітет України, територіальне відділення Антимонопольного комітету України повинні звернутися до господарського суду з клопотанням про надання дозволу на проведення перевірок, яке повинно бути розглянуто протягом 2-х робочих днів.
За результатами розгляду такого клопотання суд постановляє ухвалу про повернення клопотання, задоволення чи відмову у задоволенні клопотання.
У випадку повного або часткового задоволення клопотання АМК, ухвала Суду повинна обов’язково містити відомості щодо:
– строк дії ухвали щодо дозволу на перевірку, дозволу на вчинення процесуальних дій;
– особу, яка представляє інтереси Антимонопольного комітету України, його територіального відділення;
– Антимонопольний комітет України, орган Антимонопольного комітету України, територіальне відділення Антимонопольного комітету України, якому надано дозвіл на проведення перевірки та/або на вчинення процесуальних дій, передбачених абзацом першим цієї частини;
– положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
– дані осіб, щодо перевірки яких надано дозвіл на перевірку та/або вчинення процесуальних дій,
– фактичне місцезнаходження приміщень, місць зберігання інформації, систем електронних комунікацій, інших володінь, що підлягають перевірці та/або вчиненню процесуальних дій, передбачених абзацом першим цієї частини;
– види процесуальних дій, щодо здійснення яких надається дозвіл.
Насторожує те, що вимоги для обґрунтування АМК необхідності вжиття заходів визначених в клопотанні сформульовані досить абстрактно та мають досить оціночний характер.
Так, в п. 3 ч. 2 ст. 2531 ГПК України серед вимог до клопотання передбачено необхідність вказувати: підстави та обґрунтування необхідності проведення перевірки суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або окремих процесуальних дій.
Проте не визначено жодних критеріїв за якими Суд оцінює підстави та обґрунтування необхідності проведення відповідних процесуальних дій.
В частині третій вище названої статті передбачено, що до клопотання АМК додає копії документів, які підтверджують наявність передбачених частиною першою цієї статті підстав для проведення перевірки та/або окремих процесуальних дій.
Враховуючи специфіку процесуальних дій, фактично як у органу досудового розслідування, законодавець не уточнює, якими документами має обґрунтовуватися та чи інша процесуальна дія у відповідної особи і саме в конкретному приміщенні за конкретною адресою.
Ухвала про повне або часткове задоволення клопотання АМК на проведення відповідної процесуальної дії може бути оскаржена протягом п’яти днів з дати отримання її копії об’єктом перевірки, водночас така ухвала не підлягає оприлюдненню до закінчення строків проведення перевірки та/або вчинення відповідних процесуальних дій, визначених в цій ухвалі.
Відповідно об’єкт перевірки може оскаржити ухвалу лише постфактум, що жодним чином не убезпечує суб’єкта господарювання від можливих збитків, викликаних діями АМК внаслідок безпідставно проведеної перевірки. Постає питання механізму компенсації збитків, у випадку, якщо дана ухвала буде скасована.
Більш того, положеннями Господарського процесуального кодексу України АМК надано право здійснювати тимчасове опломбовання (опечатання) або тимчасово вилучати документи, предмети, інші носії інформації, системи електронних комунікацій, місця зберігання інформації, приміщення та інші володіння, які не були вказані в ухвалі суду.
В такому випадку клопотання АМК про опломбовування (опечатування), вилучення та/або арешт тимчасово опломбованого (опечатаного) або тимчасово вилученого майна, а також про його огляд повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після тимчасового опломбовування (опечатування) або тимчасового вилучення майна. У разі невиконання цієї вимоги майно має бути негайно розпломбовано та/або повернуто особі, у якої його було вилучено.
Така перевірка проводиться комісією із працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у складі не менше трьох осіб.
При проведенні перевірки на вимогу може бути залучений адвокат або фахівець у галузі права, з яким така особа уклала договір про надання правової допомоги. Однак, неприбуття таких осіб чи уповноваженого представника для участі у проведенні перевірки протягом трьох годин не перешкоджає її проведенню.
Визначено, що такі перевірки проводяться лише у робочий час з 8 до 18 години, однак може бути продовжена до 21, у разі необхідності здійснення процесуальних дій у повному обсязі, якщо затримка з проведенням таких дій або їх незавершення може призвести до втрати доказів.
За результатами перевірки протягом 10 робочих днів з дня її завершення складається акт про проведення перевірки.
Такий акт надсилається об’єкту перевірки за адресою його фактичного місцезнаходження рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. У разі незгоди з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті про проведення вони мають право подати свої заперечення та пояснення протягом 10 робочих днів з дня отримання акта.
Зазначимо, що проведення аудіо- чи відеозапису при проведенні такої перевірки є необов’язковим, однак вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації проводиться за умови фіксації таких дій засобами аудіо- чи відеозапису та у присутності не менше ніж двох уповноважених працівників Антимонопольного комітету України або його територіального відділення.
Також, цим Законом введено можливість для підписання угоди про врегулювання справи суб’єкту господарювання, який вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (крім порушень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 цього Закону України «Про захист економічної конкуренції») або зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, може застосовуватися процедура врегулювання у справі. Затверджується така угода в судовому порядку за особливою процедурою передбаченою статтею 2522 ГПК України та ряду інших положень.