Посвідчення заповіту при свідках: Чи обов’язкове дотримання такої процедури з огляду на тяжку хворобу заповідача?

Спори пов’язанні із спадкуванням є досить поширеним явищем, а деякі аспекти потребують додаткового аналізу.

В практиці адвокатів Стеллар Партнерс є випадки, які стосується саме посвідчення заповіту в лікарнях, під час того, коли заповідач, можливо, не усвідомлював свої дії, тобто перебував у безпорадному стані.

В наведеній ситуації виникають питання щодо підстав визнання недійсним заповіту з огляду на безпорадний стан заповідача та відсутність свідків, які б могли підтвердити волю заповідача на укладення заповіту

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача.

Аналогічні положення містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/503.

Заповіт за дорученням заповідача може бути підписаний іншою фізичною особою лише у випадку, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт.

Чинним законодавством не передбачена обов’язкова вимога щодо посвідчення заповіту при свідках у випадку неможливості його підписання особисто заповідачем внаслідок хвороби.

Тобто, відсутність свідків під час посвідчення заповіту щодо заповідача, який внаслідок хвороби не може особисто підписати заповіт не завжди є підставою для визнання недійсним чи нікчемним такого заповіту.

Схожого за змістом висновку притримується Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду по справі № 201/12275/20 від 19.02.2024.

За більш детальної інформацією щодо спадкування, оскарження заповітів чи поновлення спадкових справ звертайтеся за консультацією до юристів Стеллар Партнерс.