Фраудаторні правочини: кого стосуються і які наслідки?

У юридичній практиці збільшується кількість судових спорів, щодо оскарження правочинів як фраудаторних.

Таке оскарження, з одного боку, є важливим інструментом для захисту порушених прав кредиторів та дає можливість стягнення заборгованості з боржника. З іншого боку, воно може мати негативні наслідки для набувачів спірного майна, які опинилися в ситуації правової невизначеності.

Що ж таке фраудаторний правочин?

Фраудаторний правочин являє собою цивільно-правову угоду (наприклад, договір купівлі-продажу, дарування, міни, внесення майна до статутного капіталу тощо), яка вчиняється боржником з метою уникнення виконання майнових зобов’язань перед кредиторами.

Ключовою ознакою при укладені такого правочину є недобросовісність боржника, який усвідомлює, що в результаті відчуження майна стане неплатоспроможним або його платоспроможність значно погіршиться, ускладнюючи або унеможливлюючи задоволення вимог кредиторів.

Кого стосуються наслідки визнання правочину фраудаторним?

Боржників, які вдалися до виведення активів: для них наслідком є скасування незаконної угоди та повернення майна до їхньої власності (а отже, воно знову стає доступним для стягнення кредиторами).

Кредиторів: визнання правочину фраудаторним є позитивним результатом, оскільки відновлює майновий стан боржника, дозволяючи їм задовольнити свої законні вимоги.

Третiх осіб (набувачів майна): майно підлягає поверненню від такої особи.

Тобто, перед плануванням купівлі будь-якого майна додатково рекомендуємо здійснювати ретельну перевірку контрагента, на предмет наявності зобов’язань перед іншими особами.

Це допоможе запобігти ризикам судових спорів щодо такого майна та його відчуженню.

Які наслідки?

Повернення майна до складу майнової маси боржника (реституція): є основним наслідком, спрямованим на відновлення платоспроможності боржника та забезпечення можливості задоволення вимог кредиторів. Майно, яке було незаконно відчужене, повертається у власність боржника.

Критерії фраудаторного правочину.

Судовою практикою напрацьовано критерії, які необхідні для кваліфікації правочину як фраудаторного.

Однак слід відмежовувати критерії для безоплатного та оплатного правочинів.

Критерії безоплатного фраудаторного правочину

1. безоплатність договору;
2. момент укладення договору;
3. контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа).

Критерії оплатного фраудаторного правочину

1. момент укладення договору (наприклад, після пред’явлення позову про стягнення коштів);
2. контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (пов’язаність осіб, які вчиняють фраудаторний правочин може бути досить різноманітною. Між такими особами можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини чи навіть трудові);
3. ціна (ринкова/неринкова) (потребує з`ясування того чи відповідала ціна вказана в договорі ринковим цінам на момент вчинення договору),
4. наявність/відсутність фактичної оплати ціни контрагентом боржника (чи взагалі відбувався розрахунок між боржником і кредитором, яким чином відбувався розрахунок)

18.12.2024 року у справі № 916/379/23 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки про те, що у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.

Так, наприклад в даній справі Суд дійшов висновку про наявність порушено права Позивача на зихист її інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним фраудаторного правочину укладеного Товариство після того як вона вийшла з нього.

Суд мотивував своє рішення тим, що між позивачкою (учасницею Товариства, яка вийшла з товариства) і Товариством існує спір щодо стягнення вартості частки, яку належить виплатити позивачці. З огляду на це правовідносини між позивачкою та товариством не припинилися до моменту здійснення розрахунку (виплати належній позивачці вартості частки у статутному капіталі Товариства, як учасниці товариства).

Отже, оскарження фраудаторних правочинів є важливим механізмом захисту прав кредиторів, але водночас створює ризики для третіх осіб, які придбали майно у боржника, адже критерії ідентифікації правочинів як фраудаторні мають дещо оціночний та загальний характер та можуть судами трактуватися по різному.

Ретельна перевірка історії майна та добросовісності контрагента є ключовими для мінімізації таких ризиків.

За консультацією звертайтеся до експернтів Стеллар Партнерс.