04.12.2024 прийнято Закон про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за підкуп посадових осіб іноземних держав № 11443 від 25.07.2024.
Основною метою змін, які вносяться є удосконалення механізмів притягнення юридичних осіб до відповідальності за корупційні правопорушення.
Цей Закон вносить кардинальні зміни щодо норм які регулюють заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, зокрема:
– розширено перелік підстав застосування спеціальної конфіскації та випадків її застосування;
– розширено перелік підстав для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру;
– встановлено можливість застосування до юридичних осіб додаткових (нефінансових) заходів кримінально-правового характеру таких як тимчасові обмеження діяльності юридичної особи та тимчасове обмеження в отриманні прав та переваг;
– застосування штрафу подвійного розміру незаконно одержаної, а й запропонованої, обіцяної чи наданої в інтересах юридичної особи неправомірної вигоди та збільшення розміру штрафів, на випадок коли неправомірну вигоду не було одержано, або її розмір неможливо обчислити;
– доповнено загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру;
– Розділ VІ Кримінально процесуального кодексу України доповнено новою Главою 371, якою впроваджено окремий вид кримінального провадження – кримінальне провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у спеціальному порядку;
– внесено зміни до інших законів.
З однієї сторони, такі зміну адаптують українське законодавство до вимог Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка рекомендує посилювати боротьбу з корупцією в міжнародних ділових відносинах.
Проте, за відсутності належного механізму такі зміни навпаки можуть призвести до збільшення корупційних ризиків, оскільки Закон передбачає можливість відкриття кримінального провадження без доведеної вини уповноваженої особи, яка діяла від іменні юридичної особи. Також є ризик збільшення можливості здійснення чергового тиску на бізнес через нечіткі механізми застосування нових санкцій, що в свою чергу може призвести до зловживання правовим механізмом правоохоронними органами.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Виїзд дитини за кордон з одним із батьків є важливим та водночас складним питанням. Після початку повномасштабного вторгнення на територію України ця проблема набула особливого значення через нові виклики, зокрема безпекові ризики та необхідність швидкої евакуації жінок з дітьми.
До запровадження воєнного стану відповідно до пунктів 3-4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» дитини до 16 років з одним з батьків здійснювався за нотаріальної згоди іншого з батьків.
Однак, на практиці виникали певні труднощі з отриманням нотаріальної згоди від одного з батьків з різних причин, зокрема побоювання неповернення дитини назад до України, невідоме місцезнаходження другого з батьків, особиста неприязнь та інші обставини.
Це призводило до того, що щоб отримати дозвіл для виїзду з дитиною одному з батьків, потрібно було звертатися до суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2022 р. № 264 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України» було внесено зміни та положення абзацу тринадцятого пункту 23 передбачає можливість виїзду закордон одним з батьків без будь-якого дозволу від іншого.
Такі зміни були зумовлені, в першу чергу, безпековою ситуацією в країні, однак можливість перетину кордону без згоди одного з батьків у деяких випадках призводить до того, що один з батьків без відома іншого може перевезти дитину закордон та не повернути на територію України.
У таких ситуаціях найкращі інтереси дитини не завжди враховуються одним з батьків та порушує права іншого з батьків.
Одним з механізмів уникнення таких ситуацій є встановлення заборони виїзду дитини за кордон без супроводу батька/матері чи без нотаріальної згоди батька/матері за рішенням суду.
Однак на практиці суди рідко приймають такі рішення, трактуючи це тим, що такі тимчасові заходи можуть підлягати до застосування у випадку доведення, що існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні.
(постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17184/19 та від 12 червня 2023 року у справі № 748/1575/22).
Тобто позивач при зверненні до суду має надати докази реальної загрози неправомірного вивезення дитини закордон.
Разом з тим, відповідно до п. 59 Постанови Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 940/448/23, у справах про визначення місця проживання дитини суд, зокрема має право вжити такий захід забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України.
Отже, регулювання виїзду дитини за кордон в умовах воєнного стану є актуальною темою, яка вимагає збалансованого підходу між потребою швидкого переміщення задля безпеки та необхідністю захисту прав обох батьків. Спрощення процедур, запроваджене у 2022 році, є виправданим заходом у надзвичайних умовах, проте воно також створює потенційні ризики незаконного переміщення дітей без подальшого повернення в Україну.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Зміни щодо Критеріїв та Порядку визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (надалі також – критично важливими) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі – Критерії та порядок) внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. № 1332 “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час” (надалі також Постанова – № 1332) та Постановою Кабінетом Міністрів України від 29 листопада 2024 р. № 1362 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 і від 22 листопада 2024 р. № 1332 (надалі також -Постанова № 1362).
По-перше, слід зазначити, що строк дії рішень щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на дату набрання чинності постановою № 1332, але строк дії яких закінчувався 30 листопада 2024 р. (включно), продовжено до 31 грудня 2024 року.
Разом з тим, рішення щодо визнання підприємств, установ, організацій критично важливими, які є чинними станом на 1 грудня 2024 р., зберігають свою чинність протягом строку, на який вони прийняті, але не довше ніж до 28 лютого 2025 року.
По-друге, як і раніше, підставою для прийняття рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими, окрім деяких винятків, є відповідність трьом або більше критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку.
Самі критеріїв передбачаються наступні зміни:
Відтепер окрім відсутності заборгованості зі сплати ЄСВ необхідна відсутність заборгованостей також зі сплати податків до державного і місцевих бюджетів. Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є:
– довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи,
– або витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо статусу розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами, засвідченим керівником.
Відтепер:
Для державних і комунальних підприємств, установ і організацій цей критерій залишився без змін.
Для приватних підприємств, установ, організацій розмір нарахованої середньої ЗП за останній календарний квартал повинна становити не нижче за розмір 2,5 мінімальних заробітних плат по країні (20000 грн. за місяць). Дотримання цього критерію є обов’язковим.
Підтвердженням цього є довідка підприємства, установи, організації.
По-третє, виключено з переліку критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємств, установ та організацій:
– підприємства, установи та організації протезно-ортопедичної галузі, що визначені Мінсоцполітики критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері соціального захисту населення, які безпосередньо здійснюють протезування/ортезування;
– банки державного сектору економіки, що визначені Мінфіном критично важливими для функціонування економіки в особливий період.
По-четверте, впроваджено здійснення моніторингу діяльності підприємств, установ, організацій за звітний податковий період органом, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливим.
По-п’яте, встановлено можливість скасування статусу «критично важливого» у випадку недотримання абз. 3 п. 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (надалі також – Порядок №76), яким встановлено, що розміром нарахованої ЗП заброньованого працівника повинен бути не нижче 2,5 мінімальних ЗП (тобто не нижче 20000 грн).
По-шосте, встановлено неможливість визнання «критично важливим» у випадку невиконанням вимоги про розмір нарахованої ЗП заброньованим особам, якщо було прийнято рішення про його скасування, протягом 6 місяців з моменту прийняття рішення про скасування такого статусу.
Тобто, зміни внесені до Критеріїв та порядку передбачають:
У всьому іншому Критерій та порядок залишається без змін.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Пратнерс.
19.12.2024 прийнято Закону про внесення змін до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (надалі також – Закон) щодо компенсації знищеного чи пошкодженого майна, що знаходиться на територіях ведення активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Вказаними змінами передбачена можливість подати заяву про надання компенсації у разі розташування об’єкту нерухомого майна на територіях ведення активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Процедура та перелік документів згідно з цією статтею буде аналогічним іншим об’єктам та передбачені статтею 4 Закону, окрім вимоги надати документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об’єкта нерухомого майна до/після знищення/пошкодження згідно з пунктом 7 частини сьомої цієї статті.
Так, для отримання компенсації за пошкоджене або знищене житло на тимчасово окупованих територіях або територіях ведення активних бойових дій потрібно буде звернутися із Заявою про надання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна (надалі – Заява) до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна на відповідній території:
1) в електронній формі – засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг;
2) у паперовій формі – через ЦНАП, орган соціального захисту населення або нотаріуса.
Звертаємо увагу, що подати можна буде будь-де незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) отримувача компенсації або місця розташування знищеного об’єкта нерухомого майна.
До Заяви долучити засвідчені:
1) щодо знищених квартир, інших житлових приміщень в будівлі, будинків садибного типу, садових та дачних будинки, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об’єкта нерухомого майна, – копія документа, що підтверджує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об’єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
2) щодо знищеного об’єкта будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт, у разі якщо отримувачем компенсації є замовник будівництва, – копія документа, що підтверджує право на виконання будівельних робіт (за наявності), у разі якщо в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про право на виконання будівельних робіт;
3) щодо знищеного об’єкта будівництва, (будинки садибного типу, садові та дачні будинки), в яких на момент знищення були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт, складових частин об’єктів будівництва (квартири, інші житлові приміщення в будівлі), які після прийняття в експлуатацію є самостійними об’єктами нерухомого майна, за умови що на момент знищення в об’єкта будівництва були зведені несучі та зовнішні огороджувальні конструкції (крім світлопрозорих конструкцій та заповнення дверних прорізів), щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт; у разі якщо отримувачем компенсації є особа, відмінна від замовника будівництва:
а) копія договору або іншого документа, що підтверджує придбання неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об’єкт, – у разі подання заяви власниками спеціального майнового права на неподільні житлові об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти житлової нерухомості або особами, які сплатили часткову ціну такого об’єкта та на користь яких зареєстровано обтяження речових прав на такий об’єкт відповідно до Закону України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”;
б) копія договору або іншого документа, що підтверджує інвестування/фінансування будівництва об’єкта, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об’єкт, – у разі подання заяви особами, які здійснили інвестування/фінансування будівництва об’єктів будівництва, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт до набрання чинності Законом України “Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому”;
4) щодо знищеного об’єкта нерухомого майна членів житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили об’єкт нерухомого майна, але не оформили право власності на нього, – копія документа, що підтверджує, що громадянин України є членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу та викупив такий об’єкт, сплативши за нього повну вартість;
5) копія свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна – у разі подання заяви спадкоємцем особи, яка може бути отримувачем компенсації за пошкоджені/знищені об’єкти нерухомого майна.
6) копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна, – у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об’єкт нерухомого майна.
При цьому, фізичний огляд об’єктів нерухомого майна не буде проводитися.
Також передбачено, що пошкоджені об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, прирівнюються до знищених об’єктів нерухомого майна і на них поширюються правила, визначені статтю 8 цього Закону.
Тобто компенсація за такі пошкодженні об’єкти нерухомого майна буде здійснюватися як за знищенні.
Водночас, під час заповнення заяви за пошкодженні об’єкти нерухомого майна, що знаходяться на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією, щодо яких не визначено дати припинення активних бойових дій або тимчасової окупації, особа, яка має право на компенсацію за пошкоджене чи знищене нерухоме майно, відмовляється від права власності на таке майно на користь держави, шляхом вчинення дій, які свідчать про її відмову від права власності.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
22 жовтня 2024 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2024 р. № 1204 «Про внесення зміни до Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період».
Цими змінами Кабінет Міністрів України надав можливість органу, який прийняв рішення про визначення підприємства, установи, організації критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (надалі – критично важливі), проводити перевірки у разі потреби відповідності підприємства, установи, організації, які визначені критично важливими, критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, протягом їх діяльності з дати прийняття рішення про визначення їх критично важливими.
За наслідками проведення такої перевірки орган, який проводив цю перевірку приймати одне з наступних рішень:
– про невідповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, а також скасовує їх статус критично важливих;
– про відповідність підприємства, установи, організації критеріям, зазначеним у пункті 2 цих Критеріїв та порядку, і визначення їх критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Копію рішення, прийнятого за результатами перевірки, орган, який проводив перевірку, в одноденний строк з дня його прийняття надсилає Мінекономіки, Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки, розвідувальному органу Міноборони) та Мінцифри.
Разом з тим, відповідно до п. 13 Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану надана відстрочка підлягає анулюванню, зокрема у разі позбавлення підприємства, установи та організації статусу критично важливого органом, який прийняв рішення про визначення такого підприємства, установи та організації критично важливим.
Тобто у випадку проведення перевірки та скасування статусу критично важливого, бронювання працівників підлягатиме анулюванню.
Отже, цими змінами надано можливість у будь-який час за наявності відповідних підстав скасувати статус критично важливого підприємства, установи, організації, наслідком якого буде анулювання бронювання працівників.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
7 вересня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Цим Законом передбачається можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених статтями 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби) та 408 (дезертирство) Кримінального кодексу України.
Таке звільнення відтепер можливе за дотримання наступних двох умов:
– особа під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України;
– особа добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби;
– наявність письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Тобто фактично, саме на командира (начальника) військової частини (установи) перекладається прийняття рішення про те, чи зможе така особа продовжити проходження військової служби, адже Законом не передбачено переліку підстав за яких він може відмовитися від підписання такої згоди.
Якщо суд закриє кримінальне провадження та прийме рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого, то він також своєю ухвалою зобов’язує після набрання нею законної сили:
– невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі;
– звільнену особу, не пізніше 72 годин, зобов’язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Отже, з одного боку, цей Закон має на меті встановлення правових гарантій та механізмів повернення та продовження військової служби військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину або місце несення служби, але повернулися та висловили готовність належним чином виконувати свій військовий обов’язок. З іншого боку, законодавець надає командиру (начальнику) військової частини (установи) можливість самостійно оцінювати можливість конкретною особою продовження проходження військової служби.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
10 вересня 2024 року постановою КМУ № 1041 затверджено «Порядок надання в автоматичному режимі статусу учасника бойових дій у період воєнного стану в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях».
Кому надається?
Військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним, добровольця Сил ТрО) ЗСУ, Нацгвардії України, ДПСУ, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовця МВС України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, ДСНС, Державної пенітенціарної служби України, особам рядового і начальницького складу ДБР, особи начальницького складу НАБУ, особАМ, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією РФ проти України.
Підставою для автоматичного надання статусу УБД є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, зокрема інформації про виконання бойового (службового, спеціального) завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територія.
Порядок набуття
Уповноважена особа військової частини має у 5-денний строк з дня початку виконання бойового наказу (розпорядження) або службового (спеціального) завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях вносити відомості до Реєстру.
Якщо відомості неможливо внести до Реєтру, то у цей же строк уповноважена особа військової частини подає відомості до уповноваженої особи комісії (уповноваженого підрозділу), які зобов’язані внести їх до Реєстру в п’ятиденний строк з дня отримання.
Повідомлення про набуття статусу учасника бойових дій надсилається засобами Реєстру:
– особі, яка набула статусу учасника бойових дій (за наявності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи);
– користувачу електронного кабінету для подальшого інформування про це особи, яка набула статусу учасника бойових дій (у разі відсутності в Реєстрі відомостей щодо електронної пошти такої особи).
Підтвердження статусу УБД
Особи, які набули статусу учасника бойових дій в автоматичному режимі мають право отримати витяг із Реєстру.
За бажанням особи їй також видається посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни — учасник бойових дій».
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Адвокат, партнер-співзасновник адвокатського об’єднання Стеллар Партнерс Олександр Ігнатенко надав коментар виданню Liga Zakon де висвітлив окремі питання безпеки підприємств в сфері трудових відносин.
Так, безпека підприємства в сфері трудових відносин охоплює комплекс заходів, спрямованих на забезпечення прав і обов’язків працівників та роботодавців, дотримання законодавства та попередження конфліктів.
Від організації на підприємстві дієвих безпекових заходів, які охоплюють не тільки умови правовідносин між роботодавцем та працівником, а й взаємодію працівників з третіми особами, правоохоронними органами залежить успішність розбитку бізнесу та нівелювання можливих негативних втрат.
З практичної точки зору, безпекові заходи на підприємстві, в сфері трудових відносин, мають бути закладені в ряді документів, які визначатимуть не тільки організацію правовідносин між працівником та роботодавцем, а й передбачатимуть ефективні механізми захисту прав та інтересів як роботодавця так і працівника.
Так, основним, базовим документом, який врегульовує правовідносини між працівником та підприємством є трудовий договір, контракт.
Під час оформлення працівника на роботу доцільно до контракту, його умов відноситись не формально, а детально визначати умови трудових правовідносин, які будуть врегульовувати базові умови співпраці.
Умови контрактів мають визначати базис безпекових заходів на підприємстві, умови їх запровадження, дотримання та наслідки порушення запроваджених безпекових заходів.
Адже, якщо не приділити належної уваги умовам контракту, не передбачити в ньому обов’язок дотримання безпекових заходів на підприємстві є великий ризик неможливості захистити інтереси підприємства у разі порушення його прав.
Іншим, важливим документом в сфері організації безпеки підприємства в сфері трудових відносин є внутрішні інструкції, накази про затвердження інструкцій, різноманітні положення.
Саме ці документи повинні розширювати умови трудових контрактів та детально врегульовувати конкретно визначені питання.
Так, наприклад, інструкція чи положення щодо конкретно визначеної посади повинна визначати чіткий перелік трудових прав та обов’язків працівника, його дії під час виконання трудових правовідносин.
Такі інструкції повинні бути затверджені відповідними наказами по підприємству.
Після підписання з працівником контракту, необхідно його під розпис ознайомити з інструкціями, положеннями.
Ще одним важливим документом, який стосується всіх працівників на підприємстві є відповідні інструкції чи положення, які визначають загальні умови організації трудової діяльності на підприємстві.
Сюди доцільно віднести такі інструкції чи положення, які визначають:
– порядок роботи з інформацією з обмеженим доступом та наслідки її розголошення;
– порядок взаємодії з правоохоронними чи контролюючими органами;
– порядок організації прав на інтелектуальну власність у разі створення працівником нових виробів чи інформації;
– порядок організації діловодства та обміну інформацією.
Наявність вказаних інструкцій та положень, детальна регламентація в них відповідних прав та обов’язків працівника, порядку його дій, види відповідальності та підстави покладення тощо призведуть до організації належного рівня безпекових заходів на підприємстві в сфері трудових відносин.
Також, в даний час є поширеним організація на підприємствах для трудового колективу відповідних тренінгів щодо роз’яснень, опрацювань відповідних ситуацій, визначення їх правової поведінки.
Отже, під час організації правовідносин на підприємстві необхідно приділяти значну увагу безпековим заходам.
Трудові відносини між працівником та роботодавцем повинні бути не формально оформлені, а базуватись на відповідних правилах та засадах.
Належно забезпечені безпекові заходи на підприємстві нівелюють негативні наслідки, які можуть виникнути у разі порушення прав чи обов’язків працівником.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: https://biz.ligazakon.net/analitycs/229871_bezpeka-pdprimstva-v-sfer-trudovikh-vdnosin.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
16 серпня 2024 Кабінет Міністрів України Постановою № 960 вніс зміни щодо Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зазначені зміни стосуються регулювання порядку оформлення відстрочки, з підстав передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі також – Закон).
Не виключенням стала, зокрема, підстава передбачена п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України, а саме – для осіб, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду.
Відтепер у цій заяві повинні поставити відповідну відмітку військовозобов’язані зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону, про відсутність інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір’ю дружини (чоловіка).
Військовозобов’язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю, не зазначають у цій заяві, інформацію про інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Відтепер різниться перелік документів для осіб, які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю та для особі, які зайняті постійним доглядом за батьком чи матір’ю дружини (чоловіка).
Для особи, яка потребує постійного догляду:
— довідка до акта огляду МСЕК за формою, затвердженою МОЗ, або ЛКК закладу охорони здоров’я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю:
— документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд);
Для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір’ю дружини (чоловіка),
— документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про шлюб та свідоцтво про народження дружини (чоловіка),
— документи, що підтверджують неможливість здійснення постійного догляду дружиною (чоловіком) або іншим працездатним членом сім’ї (висновок МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров’я про потребу іншого працездатного члена сім’ї в постійному догляді або свідоцтво про смерть такого члена сім’ї, або витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або рішення суду про визнання безвісно відсутнім або рішення суду про оголошення його померлим),
– документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Військовозобов’язані, які не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, для розгляду питання надання їм відстрочки звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім’я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у п. 9 ч.1 ст. 23 Закону, за якою здійснюється догляд.
У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов’язаного, який здійснює постійний догляд та про особу, за якою здійснюється постійний догляд:
До цієї Заяви також додаються документи аналогічні тим, які подаються з Заявою для отримання відстрочки (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8)).
Заява розглядається комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду протягом 10 календарних днів з дати її подання.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов’язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Відмітимо, що форму акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду також змінено.
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.
Будь-який інвестор, власник майна чи бізнесу очікує, що його активи захищені, бізнес працює та приносить прибуток.
Проте, реалії сьогодення свідчать про те, що активи потребують чіткого та дієвого механізму захисту.
Організовуючи модель побудови бізнесу, за доцільне враховувати наступні юридичні моменти захисту активів.
По-перше, належне оформлення договірних правовідносин, прав на майно та активи.
Часто, в тому числі з метою економії бюджету, юридичні особи не приділяють належному оформленню договірних відносин з переходу прав на нерухоме майно уваги, не здійснюють перевірки такого майна перед набуттям права власності.
Такі помилки в подальшому можуть призвести до негативних наслідків, в тому числі і до позбавлення активів в судовому порядку.
Тому, першим, на що рекомендовано звертати увагу, це належне оформлення документів, які стосуються активів, незалежно від вартості активу.
Договір, який містить всі умови, детально врегульовує правовідносини є запорукою майбутньої захищеності активу.
По-друге, бізнес має розуміти, що на їх підприємствах має бути розроблена дієва програма щодо захисту від рейдерства.
Досить часто почали виникати випадки так званого «рейдерського захоплення» активів.
З метою нівелювання «рейдерських ризиків» необхідно щодо кожного активу здійснювати аналіз на наявність ознак рейдерського захоплення. Такий аналіз має бути проведений, в тому числі і з залученням юристів, які детально мають аналізувати правові ризики.
По-третє, дієвим механізмом захисту активів є страхування.
Страхування активів, в тому числі з огляду на ситуацію в Україні набирає значних обертів.
Договори страхування, їх умови можуть передбачати різного роду страхові випадки та можуть стосуватись як нерухомого, рухомого майна, виробничих потужностей, товару тощо.
По-четверте, у разі наявності найманих працівників чи, наприклад, залучення третіх осіб до виробничих процесів, необхідно також оформлювати належним чином захист інформації з обмеженим доступом.
З юридичної точки зору наявність угоди, яка регламентує порядок умови обліку інформації з обмеженим доступом, роботи з нею, штрафні санкції за її розголошення, створює механізм захисту активів та позбавляє можливості розголошення стороннім особам такої інформації.
По-п’яте, наявність дієвого юридичного захисту. Не буде секретом, що наявність кваліфікованої правової допомоги, проведення регулярних консультації з юристами, які спеціалізуються на захисті активів допомагає вчасно реагувати на потенційні проблеми і отримувати актуальні рекомендації.
Отже, юридичний захист активів в Україні є комплексним процесом, що включає:
– Правове оформлення. Необхідно забезпечити правильне оформлення прав власності та реєстрацію всіх активів.
– Документування угод. Усі важливі угоди повинні бути не формальними а юридично оформлені з фіксуванням всіх умов для уникнення спорів.
– Запобігання рейдерству. Необхідно вживати дієві заходи спрямовані на захист від рейдерських захоплень.
– Страхування. Доцільно здійснювати страхування активів для захисту від фізичних і фінансових ризиків.
– Конфіденційність. Інформація з обмеженим доступом, в тому числі яка стосується активів має бути захищена.
– Юридичний консалтинг. Регулярні консультації з юристами допоможуть оперативно реагувати на зміни та загрози.
Зі статтею можна ознайомитися за посиланням: Юридичний захист активів в Україні: що треба знати | ЮРЛІГА (ligazakon.net)
За консультацією звертайтеся до експертів Стеллар Партнерс.