У малозначних справах, здебільшого в споживчому кредитуванні, досить поширеною є практика підписання кредитором позовних заяв, додатків до позову за допомогою факсиміле – механічного засобу відтворення підпису.
Не дивлячись на висновки Верховного Суду, які є обов’язковими для застосування, і надалі зустрічаються випадки коли суд не звертає увагу на засоби відтворення підпису повноважною особою позивача.
Факсиміле – це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи.
Таке підписання суперечить чинному законодавству, тому суди повинні або ж повертати такі позовні заяви, або ж залишати їх без розгляду.
Положеннями ч. 2 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
З урахуванням положень ст. ст. 14, 43, 177 ЦПК України позовна заява може містити електронний цифровий підпис у разі подання до суду позовної заяви в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ці положення засвідчують обов`язковість та безумовність вимоги процесуального закону щодо підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом та заявою про забезпечення позову.
Відповідно релевантної практики Верховного Суду, надіслані на адресу суду процесуальні документи, які підписані з використанням факсиміле, не можуть вважатися такими, що підписані відповідним заявником (зокрема постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 916/3209/20).
У наведеній постанові Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним позовної заяви та заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам процесуального закону та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.
Саме тому, заява, яка підписана за допомогою факсиміле, в розумінні процесуального закону є такою, що не підписана повноважною особою заявника, оскільки не виражає особисту волю особи, яка здійснила такий підпис, про намір захисту порушених прав, що повинно мати наслідком – повернення її заявнику або залишення без розгляду.
Прийняття спадщини часто пов’язане не лише з отриманням прав на майно, але й з виконанням обов’язків, таких як погашення боргів померлого. Статтею 1268 Цивільного кодексу України передбачено право на прийняття або неприйняття спадщини. Однак, прийняття спадщини автоматично покладає на них обов’язок виконання вимог кредиторів спадкодавця відповідно до статті 1282 ЦК України. Спадкоємець виконує вимоги кредитора […]
Переважне право орендаря на укладання договору оренди землі на новий строк встановлено статтею 33 Закону України «Про оренду землі». Однак, таке право не є безумовним та вимагає від орендаря дотримання процедури повідомлення орендодавця про право скористатися таким правом. Якщо орендар хоче скористатися таким правом, то він повинен повідомити орендодавця про це у строк встановлений договором, […]
Питання позбавлення батьківських прав осіб, які тимчасово проживають закордоном є особливо актуальним, особливо в період воєнного стану. Відповідно до частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом […]
У судовій практиці судів першої та апеляційної інстанції існувала правова невизначеність стосовно встановлення факту здійснення постійного догляду за особою. Існує ряд судових рішень, якими було засвідчено такі факти, однак деякі судді все ж відмовляли у відкриті провадження у зв’язку з існуванням позасудового порядку засвідчення цього факту. 05 червня 2024 року у своїй Постанові у справі […]